Славутич розташований за 50 кілометрів від Чорнобильської атомної станції. Російські військові захопили АЕС у перші дні повномасштабного вторгнення, тоді ж почали наближатись до Славутича.
Міський голова Юрій Фомічов каже, що тоді вони були в ізоляції — зв’язку зі станцією не було, мости підірвані, новин про просування військ немає. Підвіз до міста теж був неможливий, відтак славутчани випікали хліб, його роздавали по талонам. Так місто жило понад місяць біля одного з найнебезпечніших об’єктів країни, де керували війська РФ.
Було три дні боїв. Вони просувалися дуже поступово і врешті 25 березня ввечері відтисли наших хлопців до околиць міста. Там були мінометні обстріли, у нас було вже четверо вбитих. Загинув фельдшер, який намагався пораненого забрати.
25-го вночі командуванням “Північ” було прийнято рішення, що хлопці мають відійти. Можна було отримати сто з гаком героїв посмертно, але кому від того легше.
Оборонців передислокували в інше місце. Ми прийняли рішення, що зранку виходимо на мирний протест. Так, це було ризиковано. З самого ранку 26 березня росіяни вже ходили по приватних будинках, шукали наших військових. Їздили на БТРах по околицях міста, а на дев’яту ранку ми вивели людей на площу.
Як місто трималося 30 днів, як виходило на мирні митинги проти окупації, як не прийняло ультиматум росіян, чи була вірогідність ядерної катастрофи, як намагалися відновити перебиті лінії електропостачання на станції та про свій полон Суспільному розповів міський голова Славутича Юрій Фомічов.
