Юлія Міокова народилась та виросла у Луганську. Народила дитину і прожила там до 2014 року. Коли почалася війна у 2014 році, старшому сину на той момент було пів року. Чоловік відправив дружину та дитину до своїх батьків у село Чихірово Луганської області. Там теж стріляли, але було не так гучно, як у Луганську. Прожили там до 2020 року. Потім жили у Сєвєродонецьку, а згодом вже переїхали до Лисичанська, купили там будинок і жили спокійно до початку повномасштабної війни.
У Лисичанську ніхто не вірив у російське вторгнення в Україну. Хоча ситуація довкола міста загострилася, здалеку чутно були вибухи у Тошківці стріляють. Але обстановка у місті була спокійна.
24 лютого Юлія та її родина прокинулись від обстрілів. того, що летіло щось страшне. Спочатку вони ховалися в облаштованому погребі сусідів, поки ті не виїхали. Тоді родина почала облаштовувати свій погреб – чоловік Юлії укріпив стелю та стіни, щоб не завалило. З дощок зробив ліжко і діти з батьками вчотирьох на ньому спали. Так вони прожили місяць, діти навіть не виходили з погреба.
Жінка розповідає, що дітям пояснила про повномасштабну війну, сказавши, що наші сусіди росіяни напали і хочуть забрати нашу територію. Нічого від них не приховувала, тому що на початку вдома вони бачили новини і чули все.
Бої ставали все запеклішими, біля їхнього будинку росіяни почали скидувати авіабомби. Тому родина вирішила виїжджати з Лисичанська. Юлія Міокова приїхала у Смілу разом зі своїм чоловіком та двома маленькими синами.
Про своє життя під обстрілами в Лисичанську та своє життя на Черкащині Юлія розповіла журналістам «Сміла. City».
