Богдана Януту мобілізували 25 червня 2022 року. Це була особлива дата для подружжя – дев’ять років разом. Колись вони мріяли, що на десяту річницю обвінчаються і пообіцяють одне одному перед Богом любов та відданість на все життя.
Та цього дня подружжя поспішало хоча б похрестити маля до від’їзду тата на війну. В навчальний центр у місті Чорноморськ Одеської області він поїхав просто з хрестин. Ніхто не міг уявити що коли Богдан назавжди повернеться додому, його відспівуватимуть у тому ж храмі, де він востаннє тримав на руках двомісячну донечку.
Мужність, стійкість, силу духу, витривалість та швидке мислення 28-річного чоловіка відзначало військове командування – ще під час бойових навчань Богдана Януту призначили командиром взводу 80-ї десантно-штурмової бригади, пізніше йому присвоїли звання лейтенанта. Після двох місяців навчань бійців направили у Соледар на Донеччині. З цивільного життя хлопці потрапили у пекло.
Під час бойових завдань Богдан не виходив на зв’язок по кілька днів, траплялося, що й тиждень не давав про себе знати. В один із днів надіслав мамі фото, на якому лежить на землі. Сказав, що якби не деревина, біля якої вони залягли перед тим, як у неї влучив снаряд, його б уже не було.
У вересні 2022 року підрозділ штурмовиків, яким керував Богдан Янута, брав участь в одній з найуспішніших операцій Збройних Сил у великій війні – звільнення Харківщини, зокрема, міста Ізюм та його околиць.
Окупанти тікали, залишаючи техніку та боєприпаси. Про воїнів-героїв, які визволяли українські землі, телевізійники з ТСН приїхали знімати сюжет. Молодий командир – скромний і зосереджений, розповідає, як вони виганяли ворогів:
«Вони рухаються старими маршрутами, які ми перекриваємо, і потрапляють у наші засідки. Так село за селом зачищали. І це був не плановий відхід, вони втікали, бо залишили багато своєї техніки»
Богдан Янута загинув 26 жовтня 2022 рік біля села Невське Сватівського району на Луганщині від осколкового поранення – так написали в сповіщенні. 31 жовтня віддати останню шану своєму герою біля його будинку зібралися сотні переяславців. Молода дружина стояла біля труни і не відводила від чоловіка очей. Свій останній спочинок захисник знайшов на Борисівському кладовищі.
Зараз дружина Антоніна з донечкою живуть удвох у квартирі, де колись разом із Богданом будували своє щастя. Тепер там скрізь їхні спільні фото. Зараз Полінці рік і два місяці. Вона – копія свого тата. Такі ж очі, усмішка, ямочки на щічках. Тільки зі світлин дівчинка дізнається, як виглядав її тато, як першим взяв її у пологовому будинку, як цілував, пестив і тримав на ручках.
Указом Президента України Богдана Януту посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького третього ступеня. Рідні займаються встановленням пам’ятника воїнові.
