Наталія Челомбітко з Одещини. Вона викладачка та поетеса. Також вона добре знає, що таке дисципліна і порядок на службі. Кілька років тому у званні підполковниці вийшла на пенсію. В ніч з 23 на 24 лютого Наталія не спала і чула, коли пролунали перші вибухи. Наступного дня вона добровільно прийшла до військкомату. 26 лютого вона вже була у складі 126 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Зараз разом з побратимами вона захищає країну на фронті.
Оскільки була потреба у бойових медиках, Наталя Челомбітко стала однією з них. « Тут на нулі немає часу думати про страх. Хвилюєшся більше, щоб не завдати болю рідним. Тому в тебе думка – вижити заради них», – каже жінка.
У бригаді серед побратимів Наталія не афішувала себе як поетесу. Каже, то було не найважливіше. Тому, припускає, не всі знають, що вона не лише бойовий медик, а й пише вірші. Їх писати Наталія почала ще у школі. Однак після 24 лютого творчий процес завмер.
Після чого жінка знову почали писати вірші та про що вона мріє після перемоги Наталя Челомбітко розповіла журналістам «Біляївка. City».
