Про смерть, “Пиріжковий батальон” та православну книгу. Як живе військовий капелан

Сміла. Черкащина
09.11.2022

Михайло Шевчук родом з Івано-Франківщини. На Черкащину він потрапив у 2000 році, коли йому, як священослужителю, прийшов запит їхати. Здобув за своє життя три вищі освіти – спочатку аграрну, потім закінчив факультет психології, згодом вступив до духовної семінарії. У 2014 році він одним з перших в Україні став військовим капеланом.

«Ще війна не почалась, а мене направили на навчання у Київ, у 2014 році. Усіх бажаючих зібрали у Пущі-Водиці і провели перші курси капеланства.  Згадуючи всі ті навички, які вони надали, вони звісно ще були “сирі”, бо це була практика з міжнародних капеланських структур, а вже в наших бойових діях набивається практика своя. Тому що, в українських воїнів свій менталітет і, звичайно, що воно адаптується до цих умов».

“Коли я був бригадним капеланом 57 бригади, приходив на бойові позиції Пісків чи інших опорних пунктів, то звичайно воїни раділи, що капелан приходить саме туди, де смерть поруч літає і, звичайно, що відчуваєш вдячність від них, що ти прийшов, що ти помолився, що благословив їх. Це їх надихає”, – каже Михайло Шевчук.

Михайло Шевчук часто їздить на передову та передає допомогу захисникам. Це і продукти харчування, і цигарки, і одяг. Воїнам дуже не вистачає домашньої, маминої їжі. Паралельно з волонтерством і капеланством прийшла ідея створити “Пиріжковий батальон”. Смілянки печуть добреники, які хлопці з передової вже назвали “Маминими пиріжечками”.

Про будні військового капелана та що окрім пиріжків везуть на фронт волонтери Михайло Шевчук розповів журналістам Сміла. City.