Надія Марченко працює продавцем продовольчих товарів. До початку нападу Росії життя Надії було іншим, сповнене мріями – її родина планувала у травні поїхати в Карпати. Але 24 лютого змінило всі плани. На початку березня жінка нікому не сказавши пішла до військкомату, аби записатися добровольцем, але їй відмовили. ЇЇ чоловік також не взяли до війська через стан здоров’я. Тому подружжя вирішило іншим чином допомогати фронту.
Надія спочатку приносила тканину та плела маскувальні сітки, щила військову амуніцію. Перші шкарпетки на Схід Надія вирішила зв’язати у серпні. Щоб отримати нитки для шкарпеток, Надія вже розпускає теплі речі, які в сім’ї не носять. Їй в цьому допомагає чоловік. “Інколи роблю хутряні пояси, але в основному роблю шкарпетки. Матеріал купую сама, за власні кошти. Старі светри розпускаю, в’яжу на роботі», розповідає жінка.
Зараз на кожній шкарпеточці Надія намагається в’язати кольори прапору. «Я, коли в’яжу, — заспокоююся. Собі сидиш, в’яжеш, немає чим хвилюватися. Бо спочатку була лють, що вони прийшли на нашу землю, а я нічого не можу зробити. Мене це заспокоює, чим більше я допомагою, тим більше я заспокоююся», — каже Надія.
Скілька пар шкарпеток вона вже зв’язала та чому припинила щити військову амуніцію Надія Марченко розповіла журналістам «Жовті Води. City».
