256 днів Херсон був в російській окупації, поки 11 листопада 2022 року Збройні сили України не звільнили місто.
Російська армія при відступі знищила чи пошкодила максимум комунікацій. Як наслідок, Херсон та область — без електроенергії, світла, води та зв’язку.
Херсонці об’єднуються та допомагають одне одному.
Юлія і Анастасія познайомилися під час окупації. Разом ходили на проукраїнські мітинги, а тепер разом ходять по воду.
«Ми прийшли в кафе. Трішки випили, бо у нас був стрес, вічний стрес. І потім Юля говорить: «Ну що заспіваємо Червону калину?» — розповідає Анастасія. «Це в центрі було, а вони (окупанти) дуже часто там бували. Один хлопець почав знімати. Ми трохи боялися, але зробили це. Це було влітку в окупації»
Підприємець Олександр надав усім охочим доступ до свого генератора та скважини з водою.
«Ми так уже 5 днів справляємося. Зараз проблеми з бензином для генератора, але нічого, ми виживемо. Головне аби всі здорові і живі були. Ми прорвемося і Україна переможе» — говорить Олександр.
Олександр розповідає, що за проукраїнську позицію людей катували і мучили в підвалах. Бойовики з «ЛДНР» намагалися виселити його з родиною з будинку, щоб заселити своїх військових. У телефоні Олександра збереглося відео, як він з батьком стоять на колінах і просять не вбивати їх.
«Ми з батьком далекобійники в минулому, а так ми маємо свої машини – зерновози. І, як почала війна, ми відразу сказали, що не будемо працювати. Ми Вісім місяців не працювали, не возили зерно ні по області, ні в Крим, бо ми не збиралися заробляти гроші на крові. І при відході росіян хтось з наших здав, що у нас є автомобілі. Приїхали бородаті дядьки, два дні сім’ю мучили, щоб ми ключі віддали і вони забрали у нас 12 вантажівок. Так і сказали: «Треба було працювати з нами і все було б добре» — згадує Олександр.
«Це те, що зіграло велику роль у цій війні — Хаймарси. Це я сам все сидів робив» — говорить Олександр.
На залізничному вокзалі Херсона облаштували пункт для зарядки телефонів та безкоштовний доступ до інтернету, аби люди мали можливість з’язатися із своїми рідними.
Пані Наталія працює на залізничному вокзалі.
«Вокзал був мало не з першого дня окупований. Росіяни обстріляли адміністрацію і центральний вхід. Днів десять вони знаходилися на вокзалі, а потім просто залишили його, але людей сюди не пускали. Повісили свої прапори. Потім вони хотіли запустити свій потяг. Навіть оголосили, що потяг буде їхати з 1 липня в Крим. Навіть ремонт тут якийсь зробили. Але потяг так і не пішов»
Пенсіонерка пані Світлана прийшла на вокзал, аби дізнатися останні новини.
«Ми дуже раді, що окупантів більше немає. А всім пишу, що у нас немає електрики, світла, вони, але є ЗСУ і ми дуже щасливі» — розповідає пані Світлана.
