Школярка Олександра була змушена ходити до російської школи в Херсоні. Дівчинка говорить, що мріє спалити російські підручники, за якими змушували вчитися і дуже радіє звільненню міста.
«Два дні назад з друзями ходили до дороги, стояли з прапорами і нам всі сигналили. Ми були дуже раді. Бабуся розплакалася, насилу її заспокоїли. Ми дуже щасливі, що Херсон вже Україна. Хоча він і був Україною».
Сина пана Андрія затримали за фотографії в телефоні і утримували в СІЗО понад три місяці, а потім відвезли на лівобережну Херсонщину.
«Нам розповідали, що там відбувалося ті, хто перебував в СІЗО. Перші дні знущалися і катували. А потім всіх вивезли. Мені зателефонував якийсь чоловік і сказав, що сидів разом із сином у камері і його відвезли в Каланчак. Моя дружина поїхала туби, але їй сказали, що сина не відпустять».
Максима Нєгрова тримали в СІЗО з 15 березня до початку квітня.
«З кожним місяцем умови утримання ставали все жорсткішими і страшними. Мені ще пощастило, били і катували, але не сильно. Але як тільки посилювалися дії Руху Опору, після ліквідації кожного ворога, вони починали мститися. Потрапити сюди за спробу замаху на чергового гауляйтера можна було просто, якщо на людину вкажуть пальцем».