Більше місяця село Москалі на Сіверщині було під російською окупацією. Алгоритми соцмереж працюють так, що через назву цього населеного пункту багато хто міг не те що не дізнатися про воєнні злочини росіян, скоєні тут, а й загалом про його існування. Попри це, жителі села Москалі затято оберігали своє, українське. Поки загарбники руйнували їхні життя й оселі, вони допомагали одне одному, підсоблювали ЗСУ й навіть в окупації збирали деталі ворожої техніки як музейні експонати для тамтешнього скансена.
У сіверському селі Москалі, що майже за 30 км від центру Чернігова, Юрія Дахна більше знають за прізвиськом Юра Музєйщік. Він збирає експонати з усіх навколишніх сіл уже багато років. Частину речей розмістив у колишньому приміщенні сільського магазину, який викупив за безцінь із десяток років тому, частину — у старій тітчиній хаті. Решту колекції зберігає в домашніх «фондах». Раніше покинуті обійстя він викуповував за копійки і створював там музеї старожитностей — у вільний від господарських справ час. На тепер у селі залишилося близько двадцяти хат.
На самому початку повномасштабного вторгнення жителі Москалів і навколишніх сіл іще були впевнені, що окупанти сюди не дійдуть. Мовляв, це не основна траса, села розташовані в полях далеко від важливих обʼєктів. Утім, такі малі дороги, як ця, окупанти використовували, щоб оточити Чернігів. Юрій із синами лузали волоські горіхи 27 лютого, коли загарбники прорвали умовну барикаду з гіляк на підʼїзді до села й колоною вʼїхали на єдину сільську вулицю протяжністю в кілометр.
Музейні жорна Юрія стали в нагоді під час російської окупації. Щонайменше десять днів у селі не було світла, тож пустили в хід їх разом із віялками. Так селяни мололи і пшеницю, і кукурудзу, і жито. Хоча кожен мав запаси, вирішили не чіпати їх та готувати їжу з чого є, поки є така можливість. Дружина Юрія пекла оладки на саморобній заквасці, їли пшеничну кашу та житній хліб. Так музейні експонати стали знову знаряддями праці.
Як село Москалі чинило опір окупації розповідають журналісти Ukraїner.
