Після школи жителька Первомайська, що на Миколаївщині, Тетяна Семененко вступила до музичного училища в Полтаві, затим закінчувала Харківську музичну консерваторію. Там і спинилася на довгих сімнадцять років.
«Харків — місто контрастів, — розповідає Тетяна. — Місто, яке на мене справило дуже сильний психологічний тиск. Мене дуже цькували за мою українську і дуже відверто. Це 1998-2003 роки. Харків проїхався по мені дуже сильно — і я почала розмовляти російською. Бо на мене дивилися, як на селючку, я не змогла вистояти».
Потім через сімейні обставини змушена була повернутися в 2015 році до рідного Первомайська.
Перші кроки тут були вельми складними, та попри все Тетяна зуміла створити клас баяністів і згодом — ансамбль бандуристок. Попри всі пророкування, що їй не вдасться набрати дітей, вона створила свій клас баяністів. Це більше двадцяти дітей. Допомогло ще те, що Тетяна привезла з Харкова багато своїх інструменти, які вона там збирала, купувала. На них вони і почали грати.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, вчителька виїхала на два місяці в Закарпаття. Виїхали туди з дітьми з класу баяну. Це був період, коли ворог підступив до Вознесенська і Тетяна переживала, що буде робити з її донькою Олею в разі оточення. В дитини діабет і вона залежить від інсуліну.
Стан шоку тривав близько двох тижнів і Тетяна Семенко думала, що взагалі працювати не зможе. Однак вона взяла себе в руки і почала з дітьми з патріотичного репертуару: вивчили гімн України, «Червону калину», зробили спільний дистанційний проєкт, і тоді ж дітки написали власну пісню. «Ми почали співати українські пісні. Наш простір заполонило все українське», каже вчителька. А за два місяці вони повернулися до Первомайська, де продовжували заняття.
Як з ідеї показати дітям Різдво у Європі почався гастрольний тур юних музикантів Тетяна Семененко розповіла журналістам «Гард. City».
