Після початку повномасштабного вторгнення водії Фастівського хлібокомбінату не припинили возити хліб за своїми маршрутами, хоча це вже було небезпечно. Під звуки вибухів та сирен вони доставляли свіжу випічку в Макарів, Бишів, Васильків та інші населені пункти.
Олександр Симон ще до великої війни возив продукцію Фастівського хлібзаводу у магазини Макарова. Не припинив це робити й після 24 лютого. 28 лютого його машину обстріляли. Цього дня ворог вже підійшов на околиці Макарова.
«28 лютого, близько 16 години, потрапив під обстріл, – розповідає водій. – Я їхав у сторону Бородянки, а вони (росіяни – ред.) звідти йшли і почали стріляти з автоматів. Потім побігли, щоб нібито сісти в танк. Я не встиг роздивитися, тому що мав розвернутися і тікати. Мені сказали, що їхати тією дорогою безпечно, що там наші, а виявилося, ні. Звісно, як почали стріляти, було страшно. Думав лише про те, щоб повернутися додому. Вже вдома почало трясти від повного усвідомлення ситуації. Мою машину трохи пошкодили. Але ми її потім поварили і пофарбували».
Після 28 лютого доставку хліба у Макарів на кілька тижнів довелося припинити. Селище було окуповане ворогом, а мости пошкоджені. Після його звільнення поїздки відновилися.
Михайло Шайда возив хліб у Бишів, Грузьке, Ясногородку та Вільне. Ці населені пункти хоча й не були окуповані, але розташовані зовсім поряд з територіями, які займали російські війська. «Окуповане було тільки село Осикове, поряд з Ясногородкою, я доїжджав туди і далі не їхав, – розповідає Михайло Шайда. – Пам’ятаю, як вивантажував хліб, коли росіян вибивали з навколишніх сіл. Все навколо гуділо».
Про те, що бачили водії та як Фастівський хлібокомбінат навесні випускав в три рази більше хліба, ніж зазвичай дізнавалися журналісти «Фастів. News».
