Максим Кушнір на війні від самого її початку. Довго він був у складі “Азову”, звільняв Маріуполь у червні 2014. З вересня 2021-го у лавах Збройних сил України, у 56 окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді.
“Десь о четвертій ранку чоловікові подзвонили з бази зі словами: “Терміново збирайся. Виїжджай на позиції. Почалося!” – пригадує 24 лютого його дружина Катерина. – Чоловік поїхав, я залишилася з двома дітьми — старшій доньці Валерії на той момент було 5 років, молодшій Поліні — 7 місяців. Поспіхом зібрала сумки, але ми так і не поїхали, бо мій батько вирішив залишитися у місті і чоловіка я не хотіла кидати”.
З Максимом не було ніякого зв’язку. Іноді він приїздив у підвал, де переховувалися його рідніші. Востаннє це було 10 березня. Через три дні загинув батько Катерини. Він вийшов зі сховища у двір, щоб на вогнищі нагріти воду для заварювання дитячої суміші молодшій онучці. В той момент прилетіли три міни. Поховати чоловіка одразу не змогли через постійні обстріли. Спочатку тіло кілька днів лежало на землі, прикрите різним одягом. У дворі вдалося його поховати тільки через п’ять днів після загибелі.
Більше залишатися у Маріуполі жінка не могла. Вона виїхала 18 березня. Катерині була дуже лячно дорогою. Особливо на блокпостах, де стояли чеченці, які постійно розпитували її, де її чоловік. Вона брехала, що той – далекобійник і зараз на заробітках у Європі і вони якраз їдуть до нього.
Вже згодом Катерина дізнається, що у боях за Маріуполь коханий отримав важку контузію — поруч вибухнув танковий снаряд. На ноги його поставили лікарі у госпіталі на “Азовсталі”.
13 травня Максим отримав поранення. Наступного дня він дружині написав, що ситуація вкрай важка.
Про вихід Максима Кушніра з «Азовсталі» та його обмін Катерина розповіла журналістам «Свої. City».
