Данія допомагає Україні не тільки через емпатію. Для неї це питання стратегічних інвестицій у власну безпеку.

Ми говоримо в контексті, коли американський президент Дональд Трамп почав говорити про анексію чи купівлю Гренландії.  Моє перше питання  — розкажи, як данці живуть останні місяці? 

‍

Для Данії це складний момент. І насправді це такий хрестоматійний кейс постколоніальної політики XXI століття. Тому що, з одного боку, Данія має суверенітет над Гренландією, яка економічна залежить від королівства, разом з тим Гренландія нарощує амбіції до подальшого посилення своєї автономії. Насправді данці, з одного боку, не будуть проти відпустити Гренландію, коли вона буде готова, але, напевно, вони не хотіли, щоб це сталося прямо зараз і в таких обставинах. 

‍

Гренландія була колонізована в 1721 році, в 1953-му її статус змінився з колонії до автономії. Було кілька ітерацій так званого home rule, або національного урядування — спочатку в 1979-му, а потім у 2009-му був прийнятий закон про самоврядування, в рамках якого Гренландія має свій парламент і уряд, самостійно контролюють національні ресурси, але Данія забезпечує їх оборону і монетарну політику, а валютою залишається данська крона. Пропозиція Трампа  купити Гренландію не перша, вперше він намагався купити її в 2019 році. Данці шоковані такою поведінкою США, тому що вони були дуже лояльними по відношенню до свого стратегічного партнера: в Гренландії були розташовані американські військові бази часів Холодної війни і данці, будучи вірним союзником, ображені. Ми бачимо дії прем’єр-міністерки Метте Фредеріксен і уряду Данії по формуванню коаліції та по збільшенню контактів з європейськими партнерами, щоб спільним фронтом заявити, що члени НАТО не можуть претендувати на територію один одного. 

‍

Тут, певно, треба додати, що це один з найбільших островів в світі. 

‍

Це величезна територія, два і один мільйонів квадратних кілометрів. Це фактично робить Данію дуже великою європейською країною. Це острів, де майже немає доріг, дуже розрізнені міста. Насправді легше добратися з Нууку, столиці Гренландії, до Копенгагену, ніж пересуватися всередині країни. На острові є багато внутрішніх складнощів, пов’язаних в першу чергу з кліматом. Але, звичайно, якщо говорити про стратегічне значення Гренландії для безпеки Арктики і видобутку різноманітних матеріалів в майбутньому, зрозуміло, що хтось хотів би претендувати на острів. 

‍

А які зараз відносини в Сполучених Штатів з Данією? Відомий інцидент, коли Дональд Трамп поговорив з прем'єркою Метте Фредеріксен і це була жорстка розмова, з якою вона вийшла дуже стурбованою. 

‍

Метте Фредеріксен коректно намагається комунікувати з суспільством, закликаючи всіх до спокою, а не до незважених кроків. Ми не бачимо якихось протестів під американським посольством чи хейту по відношенню до американців. Існує сподівання, що це пройде так само, як і заяви про тарифи, які то виникають, то зникають. Тому очікування на те, що все прийде до здорового глузду, і альянс, який є між країнами в рамках НАТО, і в принципі, двосторонні відносини можна буде втримати. В країн дуже багато спільних бізнес інтересів. Тому Данія продовжує мислити довгостроково.

‍

Ти працюєш в Українському Домі в Данії, доволі унікальній інституції. В чому полягає ваша місія?

‍

Так співпало, що ми спілкуємося з тобою 4 травня — символічний день для данців, тому що в цей день 1945 року о восьмій вечора BBC проголосило про звільнення Данії. В них є традиція, дуже схожа на нашу — на підвіконнях з'являються свічки в пам'ять про заборону на світло під час окупації Данії нацистами. Точно так само, як ми ставимо свічки для нагадування про жертв Голодомору в листопаді. Мені здається, цих спорідненостей між країнами доволі багато. 

‍

Данія дуже цінує і поважає український досвід протистояння російській агресії, справді захоплена сміливістю і мобілізацією українського громадянського суспільства. Українці відстоюють ті самі цінності, які є важливими для данців. Напевно, однією з маніфестацій цієї поваги і прагнення підтримати Україну була не тільки ініціатива створення Українського Дому в Данії, а й те, що в березні 2022 року Данія відкрила свої кордони для українців і зараз біля 40 тисяч українців є під тимчасовим прихистком королівства, безпрецедентно висока квота як для Данії, досить закритої країни. Готуючись до заснування Українського Дому я ставила таку мету: допомогти данцям зрозуміти культуру українців, яку вони не дуже відрізняли від російської. І, звичайно, що ми дуже хочемо вплинути на ненаявність українських студій в датських університетах. Гуманітарні науки переживають не найкращі часи. Дуже багато вступників обирають STEM-дисципліни, а мови, література, історія залишаються на другому, третьому, п'ятому місцях. Але тим не менш, ми працюємо над тим, аби в університетах, крім російських  та польських студій з'явились українські. І це також допоможе розвитку українсько-датських економічних і безпекових відносин, бо зараз бракує перекладачів.

‍

Нам важливо зміцнювати співпрацю, бо роль Данії в тому, щоби бути лідеркою для інших нордичних країн, підтягувати інших за собою. Якщо ми говоримо про коаліцію F-16, ми розуміємо, що Данія підштовхнула процес її формування. Постання датської моделі інвестицій в український оборонпром, говорить про те, що країна є відкритою і готова давати державні гарантії своїм компаніям, які ризикують, заходячи на український ринок і інвестуючи в сектор безпеки. Мені здається, що усвідомлення Данії, наскільки малою є їхня армії і збройні сили в порівнянні з українськими, наскільки важливо їм віддати все, що в них є, аби українці мали можливість довше себе захищати. Мені здається вони роблять це не стільки з точки зору емпатії, а з точки зору стратегічних інвестицій у свою власну безпеку. Датські політики, зокрема Ларс Расмуссен, міністр закордонних справ, дуже послідовні в риториці щодо інвестицій в Україну як інвестиції в власну безпеку. 

‍

Данія є одним з найважливіших союзників України. Данія однією з перших почала інвестувати в створення української зброї. Чи є групи в данському суспільстві, які проти допомоги Україні?

‍

В Данії є консенсус з приводу України. Уряд після виборів 2022 року складає три партії центристських та лівоцентристських поглядів. Наразі немає сильних голосів з опозиції, які би ставили під сумнів необхідність підтримки України. Наприкінці минулого року одна з праворадикальних партій висловила питання щодо контролю ефективності цієї допомоги, але на цьому все.

‍

Мені здається, що консенсус пов'язаний з кількома факторами. Данське суспільство глибоко демократичне, глибоко цінує свободу людей. Вони дуже чітко розуміють відчуття несправедливості, коли більший нападає на меншого. З цієї точки зору на рівні цінностей, якими керується датське суспільство, що живе протестантською етикою та духом капіталізму, данці дуже глибоко розуміють Україну. Російсько-українська війна змінює уявлення данців про те, що периметр свободи, периметр демократії потрібно захищати зі зброєю в руках. Це здавалося дуже далеким після Другої світової війни. Але разом з тим це те, до чого суспільство поволі приходить в силу своїх цінностей. Високий рівень податків, які виросли за останні 150 років, дають можливість фінансувати освіту (3% госбюджету), охорону здоров'я (8%) і витрати на оборону (збільшення з 1,9 на 3%). Є консенсус стосовно необхідності збільшення військового бюджету. Зараз в Данії збільшується кількість людей, які входять в так званий home guard — це внутрішня національна гвардія. 

‍

Чи є в тебе відчуття, що українці з Данії планують повернутися в Україну?

‍

Є статистика. Вона сумна для нас як для держави. Чим довше триває війна, тим більше людей обиратимуть залишатися в тих країнах, які вони визначили для себе як місце проживання. І це абсолютно зрозуміло, тому що виїхали по своєму переважно мами і діти, які починають інтегруватися в шкільну систему. Мами вивчають мову, і українці знані тим, що дуже добре і швидко інтегруються. Тобто серед українців є дуже мало тих, хто продовжують бути, скажімо, тягарем для тої чи іншої економіки, в якій вони присутні. Українці визнаються, бо наша діаспора в Північній Америці за останні 150 років — це люди, які важко працюють, вивчають мову і інтегруються. Дві третини опитаних українців в Данії кажуть про те, що мають намір залишитися. 

‍

Якщи ми  продовжимо нашу роботу в Українському Домі, то ми будемо послідовно працювати, аби молоді українці, які зараз є в Данії, аби вони зберігали бажання повертатися до України і привносити в туди те найкраще, що чому вони навчилися за роки тимчасового перебування тут. Ми маємо семінари, які називаються Empowering Tomorrow, орієнтована на українську молодь, тому що це молоді люди, які дуже обирають бути українцями за межами України. Ми працюємо на те, аби вони повернулися для посилення української економіки та демократії. Зараз в українських громадян, які можуть повернутися, мають можливість жити в суспільствах, які, я вважаю прикладом creme de la creme. Тут є поєднання можливостей для саморозвитку та доступність цих можливостей для всіх. 

‍

Данія одна з найбагатших країн світу. ВВП на душу населення сягає 76 тисяч євро. Це країна, яка асоціюється з миром. В рейтингах щастя Данія займає друге місце після Фінляндії. Разом з тим, це країна, в якій усвідомлення своєї відповідальності за демократію є дуже високим. У зв'язку з процесами, який називається більдунг. Данія не була великою колоніальною державою і великою імперією. На початку XIX cтоліття це була бідна країна, яка в ході наполеонівських війн програла південь сучасної Швеції та території Німеччині. Більдунг полягає у внутрішньому консенсусі: все те, що ми втратили ззовні, ми маємо відіграти всередині. В Данії дуже високі явка під час виборів (76%) і участь людей в політиці, поріг заходу в парламент сягає 2%, тому є широка репрезентація різноманітних партій в парламенті. Можливо, в Україні не зовсім коректно уявляють соціал-демократію саме тому, що у нас був overkill комунізмом і його варіації соціалізму. Тімоті Снайдер написав чудове есе Our malody про Штати після того як зіштовхнутися з американською системою охорони здоров'я. Америка не є вільним суспільством в багатьох відношеннях, воно може здаватися вільною, тільки якщо ти дивишся на неї через океан і не бачиш дуже дрібно розподіленої освіти, охорони здоров'я, приватизованих галузей, які не мають права бути приватизовані. Коли в минулому році в Каліфорнії горіли ліси і працювали приватні пожежники, то це вже занадто: ті, хто мають можливість дозволити пожежника, матимуть допомогу, а ті, хто ні — її не отримають. Звичайно, в Данії складно таке собі уявити. 

‍

В певний момент в Данії зрозуміли, що так чи інакше національну економіку можна підняти, тільки якщо ти починаєш інвестувати в людей.  Тут діють life-long програми з розвитку людей, які відбуваються на всіх рівнях. Тут  паралельно існують університети та так звані народні університети, де люди вчаться до 70-80 років. В Данії ти побачиш, що працівник кафе отримує в п'ять-шість разів менше, ніж СЕО компанії, але не в сотні разів менше, як це буває в США. Все це створює егалітарний простір, в якому функціонує економіка. Разом з тим економіка або її назва і так, і так. Тобто це гнучкість і безпека. В книзі Фаріда Захарії, яку він написав під час пандемії і давав десять уроків світу, він писав, що кожна країна має хотіти стати Данією, тому що тут дуже відкрита ринкова економіка, яка дуже стимулює інновації. Треба розуміти, що інновації не народжуються з нічого. Інновації народжуються, якщо люди мають достатньо безпеки, щоби творити, бо інакше інновації будуть скеровані виключно на виживання. Данській економіці ти можеш звільнити і найняти людину дуже швидко і легко, без жодних проблем. Фактично немає найнижчого рівня зарплати, тому що ці питання узгоджують профспілки з компаніями безпосередньо, і держава втручається лише в тих випадках, коли вони не можуть сягнути консенсусу. Так, це 56% податків, але 95% данців з цим окей. Тому що за рахунок цих податків вони не мусять переживати і платити за університет, як американці, що залишаються в боргах, сплачуючи все життя за навчання. Тут дуже низький рівень позики на утримання житла. Безкоштовна шкільна і університетська освіта та стипендія. П'ятдесят два тижні на двох для батьків передбачені декретні відпустки, які ти можеш розподіляти як завгодно. Це все ті моделі, до яких можуть пристосуватися і які можуть привнести в рідну країну ті українці, які повернуться.

‍

Якщо ми говоримо про роль Данії в підтримці української культури, то мені здається, що дуже важливою є її присутність в Миколаєві тав Києві, де відкрили Дансько-українські молодіжні дома, де молодь може реалізуватися “на місці”. Нордичні країни до певної міри були кураторами для балтійських країн на їх шляху в ЄС. Свого часу Данія дуже допомогла Польщі інтегруватися правильно. Що означає правильно? Це означає вміти працювати в рамках брюссельської бюрократії, вміти подаватися на більші гранти, залучати більші інвестиційні фонди. І мені здається, що найкраще скористатися доброю політичною волею Данії та здобути максимум знань, як найкраще працювати в рамках Європейського Союзу. Данія країна №1 по прозорості в світі і найменш корумпована країна. Тому мені здається, що ця країна для нас є таким дороговказом. І чим більше ми зможемо запозичити цих моделей, тим кращою буде Україна на виході. 

‍