"Потрібні всі, хто спроможні тримати пульти" – Ахіллес про війну дронів і її майбутнє

Ми говоримо, що ця війна дронів постійно змінюється, постійно з’являється щось нове. Хтось говорить про те, що цикл змін - лише кілька тижнів. Що найбільше змінилося  за останній рік, за останні півроку в вашій роботі, в роботі вашого полку?

Будемо йти по категоріям - від великого до маленького, і спочатку підемо по Шахедам і протидії їм. На поточний момент противник провів модернізацію своїх засобів, вони стали більш РЕБ-стійкими, вони мають спроможність виконувати завдання на більшому горизонті, висотніше, ніж це було раніше. Як наслідок, наші засоби протиповітряної оборони стали, певним чином, беззахисні до такої навали. Якщо раніше Сили оборони збивали 90%, сьогодні це лише 40%, і це вважається дуже-дуже високим результатом. Противник провів модернізацію своїх виробничих спроможностей, вони можуть застосовувати 300 бойових бортів  в день (не рахуючи “обманок”).  Що здобули сили оборони України? Оскільки у нас одні засоби стали менш ефективними, такі, наприклад, як мобільні вогневі групи. Ми почали працювати в напрямку збиття ворожих дронів за рахунок наших безпілотників. І в цьому напрямку як українські компанії здобули результат - є борти, які можуть виходити на подібний горизонт висот і збивати ворожі Шахеди, так і компанії наших партнерів випустили зразки, які, мають ефективність 70%. Що це значить? Це з 10-и запущених бортів по ворожих Шахедах, 7 бортів їх збивають, ну і 3 борти по різним причинам не виконують бойове завдання. Потрібен був час, щоб протестувати це все. Час Сили оборони витрачали в режимі роботи “сьогодні на позавчора”. Як наслідок, у нас є вже засоби, якими ми можемо збивати Шахеди. Виробничі спроможності масштабуються для того, щоб забезпечити необхідну кількість, щоб повною мірою закрити наші небо. В чому у нас виникає проблема? Для того, щоб пілотувати ці засоби, необхідний “основний капітал” війни - необхідні люди. Яка б сьогодні війна не була диджиталізованою - без людей ми не можемо використовувати ефективно ті засоби, які в нас є. Що робить переважна більшість командирів, які розуміють, що закриття українського неба – це є один із ключових пріоритетів? Тому що, якщо ми не закриємо небо, -  противник розіб’є нашу енергетику, противник розіб’є наші виробничі спроможності, фронту не буде чим воювати, цивільне населення буде під постійним терором, і це призведе, так чи інакше, до відтоку людей з території України. Що ми маємо зробити? Ми маємо взяти хлопців, які мають високий рівень підготовки з передньої лінії і перекваліфікувати їх дуже швидко для того, щоб закрити зараз шпарини в небі, навчити їх пілотувати засоби, які збивають ворожі Шахеди.  429 полк  АХІЛЛЕС вже  це робить. У нас вже є вдалі результати збиття ворожих Шахедів. Без уточнення деталей, але скажу так, що з кожним днем ми набираємо спроможність. Це перше. Відповідно, звертаюсь до цивільного населення, до тих, хто є військовозобов'язаними. Саме прийшов час скористатися рекрутовими програмами і прийти до підрозділів. Якщо Ви маєте осторогу, щоб іти в підрозділ, який використовує безпілотні системи на передній лінії, ставайте в другий ешелон, допоможіть закрити наше небо. 

‍По-суті, це ми обговорюємо таку протиповітряну оборону силами безпілотних систем… 

Потрібні всі, хто спроможні тримати пульти та їх застосовувати. Зараз у нас дуже мало часу. Зараз мова не йде, щоб це віддати якомусь конкретному підрозділу. Зараз мова йде про те, щоб поставити до строю, перекваліфікувати всіх тих, хто може виконувати ці задачі ефективно. Це ми закрили епізод протишахедної діяльності, бо він просто є пріоритетно важливим.  Далі, що змінилося за останні півроку? Сили оборони набули масової спроможності збивати ворожі розвідувальні засоби типу Суперкам, ZALA, Орлан. Що дає нам ця можливість? Ми таким чином осліплюємо противника. Чим менше  своїми розвідувальними  засобами, вони бачать нашу передню лінію, наші шляхи сполучення і тилові частини, тим менш прицільно точно вони можуть коригувати авіацію з керованими бомбами, реактивну артилерію, артилерію своїх безпілотників. Також ми навчилися збивати їхні ударні засоби, такі як Ланцет, Блискавка, ну і багато іншого гімна, яке летить в сторону Сил оборони України та на українську землю. Паралельно українські виробники та наші партнери наростили спроможності по кількості виробництва наших безпілотників типу крило. Як наслідок, якщо раніше був розрив просто колосальний між такими розвідувальними засобами, і росія нас випереджала, ам Україна відставала і не було шансів на те, щоб забезпечити хоча б паритет. То на сьогоднішній день кількість бортів, які ми збиваємо  - надзвичайно висока. Тому інтенсивність застосування противником цих засобів знизилася на лінії боєзіткнення, а наших засобів, в кількості, які ми наростили, збільшилося. Ми ще не вийшли в паритет, але дуже суттєво скоротили розрив, і це важливо.  Наступний крок. За останні півроку у нас з’явилися засоби, розробка яких була раніше, а зараз вони почали застосовуватися на фронті - ударні крила. Що мається на увазі? Противник мав “Ланцет”, який він сам модернізує, виготовляє, застосовує проти нашої артилерії або легко броньованої техніки, або по шляхам сполучення. У нас не було чим дати відповідь. Станом на сьогоднішній день RAM 2X. Це засіб, який коштує як  крило від Боїнга, але який ефективно виконує завдання. Він дуже схожий за своїми характеристиками до Ланцета. У нас є також Булава, яка була анонсована в попередній період часу. Ну і є різні інші типи дронів, вони подібні до “Блискавки” противника. Тобто ми набули спроможності в ударних крилах тактичного рівня.  Далі. Ви бачите, що на території російської федерації системно почали палати нафтопереробні заводи, які наповнюють бюджет російської федерації. Почали палати військові об'єкті. Це ж також результат роботи наших підприємств, які провели імпортозаміщення, які почали виготовляти достатньо діпстрайки сисиемно. За останній півроку ми наростили спроможності бити по Росії. Рухаємося далі.  Якщо казати про розвідувальні засоби, то тут ми йдемо на пониження мультиротерного типу. Топовим коптером війни продовжує залишатися так званий “весільний” дрон - Mavic 3, Mavic 3 Thermal. Зараз Китай провів модернізацію, і скоро це буде Matrix і Matrix Thermal. Це для наших Сил оборони великий виклик, тому що вони мають ці засоби не уніфіковані інфраструктурою. В них не є взаємозамінні батарейки, в них не є взаємозамінні пульти. І це буде величезна проблема на мільйони доларів, щоб переозброїти сили оборони. Але, власне, дивіться,  - ми довгий час випереджали противника як з точки зору тактики застосування мавіків, так і з точки зору кількості. До тих пір, поки противник, люб’язно користуючись нашими методичками, які періодично зливалися в інтернет, не влаштував точно так само свою роботу. А за рахунок того, що росія має прямий доступ до китайського ринку, - у них цих засобів стало більше, ніж у нас. І в рази більше, ніж у нас. Тому ми зі свого боку вимушені шукати рішення, яке нам дозволить додатково збивати не тільки Орлан, Суперкар, ZALA чи Ланцет, а й збивати ворожі Мавіки і впливати на їхні позиції. Тому в цьому питанні саме мультироторних розвідувальних дронів, -   у нас з ворогом десь паритет, десь він переважає.  Є місця, де ми переважаємо за кількістю. Але знову таки, Мавік залишається топовим коптером війни. Ніхто нічого іншого за цю ціну не вигадав. Тому їх треба мати в достатній кількості.  Наступне. Якщо ми кажемо про FPV-дрони камікадзе. Вони зараз на слуху, але їх треба ділити на частини. В звичайному рішенні, там, де сигнал передається на певних діапазонах частот від пульта до дрона, в нас з противником паритет. Десь є перевага, десь є несуттєве відставання. Якщо ми кажемо про дрони з функцією автоматичного донаведення, тут ми дещо навіть випереджаємо противника, тобто в нас ці технології розвиваються швидше, краще і динамічніше. А от, якщо ми кажемо про FPV-дрони на оптоволокні, то тут противник нас зробив на маневрі. Чому так сталося? Спробую також пояснити, бо зараз в інформаційному плані: “О! проспали вспишку і так далі, і так далі”. Давайте будемо відверті. Коли починався розвиток цієї технології, ми ж зверталися до Китаю через треті країни і так далі. Тому що Китай мав станки, які мотають оптоволоконний кабель. І вони є основним виробником цієї сировини. Ситуація така, що ти приходиш на завод, кажеш: "Хлопці, мотайте для мене, будь ласка". Тобі кажуть: "Да, окей, дивись, ми маємо 10 станків, дев'ять станків мотають на рашку, 10-й можеш забрати собі і за остаточним принципом". Як наслідок, росія отримала більше можливості через близькість до Китаю,змогла  швидше протексперементувати, знайти вдале рішення оптоволоконних катушок, протестувати це на полі бою і потім закупити ці станки, та почати мотати на своїх численних об'єктах цивільної інфраструктури, які були перетворені на військово-промисловий комплекс. Плюс додатково - в них більший доступ до самого оптоволокна. Вони завозять стільки, скільки їм потрібно, на стільки вистачає грошей.  В той час, коли в Україні, для того, щоб завести з Китаю той самий кабель, треба, ну, дуже сильно постаратися видати сальто. Відповідно, тут в нас противник обійшов на маневрі. І насправді це дуже негативне явище. Чому? Бо основна відмінність дронів на оптоволокні від решти дронів в тому, що сигнал управління вліво, вправо, вверх, вниз, а також відео,  передається не по повітрю на певному діапазоні частот, а через дріт, оптоволоконний, який розматують під час польоту дрону. Як наслідок, на нього не впливають засоби радіоелектронної боротьби, і немає такого поняття як радіогоризонт. Тобто можна працювати в ярах, в посадках, лісопосадках. Все залежить від вишколу пілота, наскільки він ефективно пілотує цей засіб. Єдині їхні обмеження - це по відстані самої катушки, і друге обмеження - це розмір самого дрона. Бо а до звичайного дрона та боєприпаса додається ще оптоволоконна катушка. Але тут противник в нас випереджає в рази. І для того, щоб забезпечити паритет на пріоритетних для нас ділянках, піде певний час. Я з цим не розраховую, але  маю надію, що на деяких ділянках нам вдасться вийти в паритет в другій половині осені, десь під кінець жовтня місяця.  По FPV-дронах розібралися, так? Далі рухаємося в світ важких бомберів типу Баба-Яга. Її ж багато компаній українських виробляє. Противник визначив задачу для своїх підприємців зробити щось подібне. Чому? Тому що Баба-Яга за винятком мінування, розмінування, занесення інженерних вантажів, занесення логістичних вантажів на передні лінії озброєння, зіткнення, бомбардування ворожих позицій. За винятком цього всього, вона ще інколи закриває тилову логістику в тому числі. Тобто це вийшов універсальний активний засіб, як вогневого ураження, так і підтримки військ. Що зробив противник, і що змінилося за ці півроку? Якщо раніше ми панували в повітрі бомберами типу Баба-Яга, то на поточний момент ворог подивився, як ми вдало застосували наші безпілотники для збиття їхніх безпілотників і зробив, с*ка, точно те ж саме. 

‍Ну, це проблема інноваторів, про яку говорив Стів Джобс. Якщо ти робиш щось, твій конкурент чи противник робить те саме, і ти завжди маєш бігти швидше. 

Це проблема інформаційної політики. Я спробую пояснити, як це працює. Волонтерам треба показати звіт, адже абсолютно очевидно, для того, щоб залучити фінансування, кожна людина має розуміти, куди вона віддає свій кровно зароблені гроші. Силам оборони для того, щоб отримати цей ресурс, необхідно показати результат і як наслідок,  -  ми в деталях показуємо, як ми збиваємо ворожі безпілотники. І, противник такий, думає: "Ага, ну, якщо вони збивають, а чого ми не можемо мати доступ до їхніх технологій, щоб у нас  було плюс-мінус одинаково?" Тому тут, скажемо відверто, що своєю безпечністю ми навчили противника збивати нам Бабу-Ягу. Ну, заради правди, так десь воно є. І зараз об'єктивно вони влаштовують ціле полювання. Тобто в них ешелонована  протиповітряна оборона, далі вони закривають ППО тактичного рівня. А все, що стосується переднього краю - це вогневі групи, які прицільно виходять чисто працювати по нашим безпілотникам. І відповідно - це їхні дрони, якими вони збивають нашу Баба-Ягу. Паралельно противник для виконання цих же самих завдань  налагодив логістикуі. Він визначає Баб -Ягу як ефективний засіб, дуже ефективний засіб, тому налаштовує таку протидію. Поставив завдання на свої підприємства, і мусимо констатувати, що, напевно, до кінця поточного року противник буде мати свої прототипи для застосування. 

‍Як би ви тоді описали, що за ці останні три роки змінили дрони в цій війні, і в військовій стратегії, зокрема? Навіть, порівнюючи з тим, як ви починали воювати. 

Для того, щоб ефективно впливати на противника, зупиняти його, для того, щоб мати перевагу на полі бою,  людство весь час працювало над засобами розвідки. Засоби розвідки розділяються на категорії. Починаючи від агентури на тій стороні, яка повідомляє про дії противника, радіопрослуховування, коли ми чуємо, про що вони говорять, певних ознак міграції, їхніх сил, засобів накопичення, засобів радіоелектронної розвідки, ну і так далі. До цього всього людство мріяло про те, щоб бачити противника не візуальним спостереженням за рахунок бінокля, а на певних відстанях, тобто бачити його дистанційно. Тому що, якщо ти бачиш противника здалеку, ти можеш ефективно скоротити застосування своєї артилерії, тому що снаряди в тебе будуть летіти не площидно, а будуть летіти прицільно в ціль, і ти зможеш знищувати противника на підступах до твоїх передових позицій. Як наслідок, таким інструментом в сучасній війні стали дрони. “Весільний” Мавік - топовий коптер, який закрив передню лінію від нуля там до 10-15 км в залежності від погодних умов. Ми бачимо противника в режимі онлайн в денний та нічний час. І розвідувальні крила, які закрили від 15 км і далі. Набагато далі, на дуже багато далі. Тому, коли ми отримали можливість бачити противника в режимі онлайн, аналізувати його дії, ми отримали можливість ефективно застосовувати ударні засоби. До ударних засобів ми відносимо українську авіацію, яка так чи інакше на певних вітках з низькою інтенсивністю, але працює. Плюс додатково системи реактивного вогню, зокрема Хаймерс, нашу артилерію, яку надавали в тому числі партнери. Ну і, звісно, ударні безпілотники. Тобто, перше ключове, що змінилося, ми почали бачити ворога на різних дистанціях в режимі онлайн.  Друга складова. Дрони дали можливості прицільно і точно наносити вогневе ураження по противнику на різних відстанях, від передньої лінії зіткнення, і відповідно на 15, 30 і далі кілометрів. Якщо порівнювати це з артилерією, то БПЛА це набагато дешевше на поточний момент.  Відповідно, що дали дрони? Дрони доповнили загальну розвідку і зайняли свою нішу, яку на поточний момент нічим замінити не можна. Ми маємо розуміти, що інші засоби розвідки також мають працювати, бо коли в нас періщить рясний дощ, то очевидно, що безпілотники в повітрі не перебувають. І якщо в нас не буде інших засобів розвідки, то противник реалізує під час дощу свої наміри. Ну, ми ж не маємо дозволити, щоб за рахунок дощу противник мав успіх.Тому я і кажу, що вони не замінили розвідку, а вони доповнили загальну військову розвідку. Плюс додатково -  вони доповнили загальний вогневий вплив. Без артилерії війну виграти неможливо. Без реактивної артилерії війну виграти неможливо. Виключно дронами виграти війну неможливо.. Але дрони зайняли величезну частку саме ударної компоненти по знищенню противника. От так і виходить, що реактивна артилерія, авіація, ствольна артилерія, плюс додатково дрони забезпечують загальний вогневий вплив по противнику, який дозволяє зупиняти ворога, що переважає нас за кількістю сил та засобів, і переважає в рази.

‍А до чого теж треба бути готовими і змінюватися самим? Фактично лінія фронту сьогодні майже прозора, так? Якщо якось узагальнювати, то можна говорити, що дрони дуже збільшили зону ураження.  Що тоді точно класично змінилося в війні? Зрозуміло, що за таких умов парамедики не можуть проїжджати на евакуацію, наприклд. Але я також говорила з різними людьми, які не є пілотами, з артилеристами, наприклад. І навіть просила керівників піхотних підрозділів, пояснити  - як вони дають раду тому що, ну, умовно кажучи, піхотинці, вже не можуть виходити з окопів. Дрони повністю змінили те, як вони прибувають на місце, як вони, я не знаю, там намагаються сховатися. І в цей час, коли ти розумієш, наскільки вразливою стала наша піхота, то виникає питання як з цим працювати, коли вона стала настільки вразлива? Я спілкувалася з пілотом FPV, якого 10 років назад вразив снайпер з відстані 500 м, але зараз це вже неможливо, так? Бо сам пілот, по суті, зараз виконує частково цю роль снайпера і вже на іншій відстані. Чи можуть бути якісь інші рішення, що ми думаємо над тим, щоб також змінювати роботу інших родів військ, розуміючи, що є така прозорість? Тобто, як щодо інших, що змінюється, і що ви помічаєте з найбільшого? І мене особливо питання піхоти цікавить. 

Це виключно моя позиція, зі мною хтось може погоджуватись, хтось - ні. Перше. Ми не можемо відмовитись від снайперів і снайперських пар. Чому? Тому що у нас за винятком класичного ведення бойових дій, посадок, лісопосадок і так далі. У нас ще є бої в міській забудові. Як це було в Часовому Яру чи в тому самому Бахмуті, снайперські пари себе показали дуже ефективно з точки зору загального знищення ворога. Тому не треба їх списувати з рахунків через  те, що вони стали менш ефективні в умовах відкритої місцевості і так далі. Так, це правда, тому що їх відразу змалюють і відразу знищать. Але їхній сегмент задач залишився. Далі, до прикладу, проти танкістів, які стріляють там з Джавеліна або Стугни. Вони також потрібні на полі бою, вони мають виконувати ці задачі. Спробую пояснити чому. Тому що, бляха, піде дощ і протитанкіст свою задачу виконає, як і мінометник. А безпілотником це буде зробити складно. Те, що вони втратили свою вогневу міць на полі бою в зв'язку з появою дронів, це чиста правда. Тому зараз іде переформатування війська. Десь нарощуються аерокомпонента, десь реформуються підрозділи, які мали інші бойові засоби. Щось скорочується, щось модернізується. Що стосується піхотинців, ну, я скажу на власному прикладі, так буде, напевно, більш зрозуміло. Ми почали війну в 2022 році, як стрілецький підрозділ. Коли ми стали в лінії бойового зіткнення, почали закопуватися, противник нас устрілював до сьомого разу  чим тільки міг. Ми в свою чергу, відривалися, якщо відразу в те не попало, то не така і страшна та артилерія. І поодинокі штурми противника, які він вчиняв, ми з легкістю відбивали після того, як організували оборону. Як ми літали, щоб ви розуміли. В себе, в зоні відповідальності, ми проходили просто в передовий бліндаж, сідали зверху з пультом, ось так  з пульта літали на певну відстань. Далі, якщо ми приходили виконувати завдання до своїх “сніжників”, там піхота казала нам: “Тіпа, хлопці, якого хєра прийшли, ви зараз нас змалюєте і в нас прилетить Герань”. Тому ми виходили поза передні позиції, пішим ходом кілометр  півтора в сіру зону, і працювали звідти для того, щоб отримати максимальний заліт. Я до чого це веду, - під'їзд до передньої лінії бойових з'єднань був набагато безпечніший, ніж зараз. Якщо пішов артилерійський обстріл і тебе відразу не вбили після першого прильоту, то в тебе є висока доля ймовірності перечекати обстріл, укритися і так далі. Станом на сьогоднішній день від передньої лінії бойових з'єднань 15 км, 20 км -  до противника, в глибину їхніх бойових порядків. І для нас ця зона стала максимально небезпечна. По-перше, вона вся моніториться в режимі онлайн, те, про що я з вами говорив, про Мавіки, які ми отримали як додаткові очі. І плюс додатково вона контролюється ударними дронами різного гатунку - FPV-дронами камікадзе, FPV-бомберами, Мавіками, скидами та іншими засобами. Як наслідок, зараз, щоб прийти на передню лінію бойових зіткнень, треба наважитися на чистий квест. Якщо раніше ти заривав воп, робив перекриття штатні, і це давало можливості забезпечити живучість тилового складу. А засобом вогневого ураження була артилерія. Відповідно, чим смачніше закопався, чим краще перекрився, тим більше в тебе живучість. Станом на сьогоднішній день будувати важкі такі бліндажі немає жодного сенсу. Чому? Тому що їх розберуть дронами, прицільно, чітко, якісно. Тому дійсно хлопці виживають, нариваючи систему нор і траншей, як це було, зокрема, у в'єтнамській війні.  Що потрібно зробити? Перше,  - потрібно, щоб хлопці могли максимально себе закрити кевларом, певними будівельними матеріалами. Ти ж не будеш сидіти в чистому полі, правда? Навіть в чистій посадці, зарившись в норку.  Тобі треба якось себе обігріти і так далі, і так далі. Ми маємо забезпечити логістику. Боєприпаси, харчі і, відповідно, необхідні будіматеріали, якими хлопці перекриють себе. Робити це класичною довозкою за рахунок бронетехніки вже неможливо. Бронетанкова техніка майже не працює на передній лінії бойових зіткнень, бо буде знищена дронами. Проводити довозку на пікапах - це називається виконання завдань “на чоловіка”, яке достатньо часто закінчується, на жаль, невдачами. Тому потихеньку фактор логістики на себе забирає дві компоненти. Перше - це дрони по повітрю, наприклад, Баба - Яга. А друге - це роботизована техніка, яка може завозити більш габаритні вантажі.  Далі, я б не хотів лізти в медичну тему, але є проблеми по турнікетах.  Ми маємо величезну проблему по кількості ампутантів, в зв'язку з тим, що по міжнародним протоколам, евакуація міжнародних має  займати 15-20 хвилин. Як це відбувається? Як воює армія НАТО в їхньому баченні? Він виконує завдання, отримав поранення. Далі він наклав турнікет, зупинив кровотечу, його відтягнули там на 600 м, прилетів гвинтокрил, або приїхала броньована машина, забрали і в цей момент, коли він вже знаходиться на борту або в броньованій машині, медики вже оглядають, попускають, іде живлення на ногу чи руку чи будь-яку іншу частину тіла, де накладений турнікет, і кінцівка по більшій частині залишається живою. А в нас інколи по дві, три години, є різні прецеденти, хлопці знаходяться пережаті в цьому турнікеті. А це гарантовано призведе до втрати кінцівки. Тому протоколи по наданню домедичної допомоги, вони також мають бути переглянуті. Чому я про це сказав? Тому що евакуація з позиції також максимально ускладнена.  Таким чином в українських військах зараз останніх півроку активно розвивається саме роботизована техніка, яка закриває логістичні вантажі, і яка потихеньку починає вивозити важкопоранених. Але і позиції пілотів для ворога вони зараз визначаються як пріоритетні. Тобто в ворога є підрозділи, які він застосовує не для знищення наших передових позицій, а для знищення піхотної логістики, для знищення артилерійської логістики, для знищення логістики в безпілотному секторі. Відповідно проект Лінія дронів, який був ініційований і утворений Президентом, він покликаний дати гідну відповідь противнику на його такі дії,  - тобто вибити їхніх пілотів, що ріжуть нам логістику, що вибивають наші літні групи. І ці завдання достатньо активно і чітко виконуються. 

‍Ми спочатку говорили багато про те, що росія налагодила виробництво того чи іншого озброєння. Якщо так дуже узагальнити, чи ми можемо говоримо про те, що наша війна, вона розвивається знизу вгору, скажімо, великою кількістю різних інновації, різними людьми, різними підрозділами, групами тощо.  От у вас є окремий взагалі полк, але загалом все робиться маленькими компаніями. Чи означає це, що може не виникнути системної протидії, бо кожен раз щось вигадується, вводиться щось нове? І так, ця децентралізація Україні дуже допомогла бути там, де ми є. Але росія сильна масштабуванням, і бере масовістю. І зараз, я чую таку дискусію, що мовляв, наш шлях децентралізації - це добре, але от зараз він може не спрацювати. Тому що треба однаково, треба більше, треба системніше. Чи ми можемо щось систематизувати і поставити на потік, і  чи буде це способом протидії? Чи наш шлях все-таки і далі бути маленькими різними інноваціями, і таким чином пробувати боротися з ворогом, який завжди буде щось брати на озброєння і масштабувати? 

На початку повномасштабної війни це була величезна перевага. Тому що на той час не було єдиних якихось централізованих рішень, які б статистично на фронті себе показали вдало і успішно. Станом на сьогоднішній день у нас є ряд засобів, серед всіх компаній, які працювали, і які показали себе дуже ефективно. Як розвідувальні крила, так і ударні крила. Відповідно, що треба зробити? Треба ці рішення взяти, вкласти гроші в масштабування виробництва і закупівлю їх. Адже уніфікований засіб дає тобі можливість уніфіковано навчати особовий склад. У нас є екіпажі, які літають на п'яти різних видах безпілотника типу крило. Це не те саме, що їздити на п'яти різних марках машини. Тобто на кожен засіб ти маєш перевчатися, плюс додатково отримати на ньому наліт, тому що він специфічно веде себе в повітрі. Я за те, щоб вдалі зразки, які ефективно зарекомендували себе на лінії бойових зіткнень, розвивалися за двома напрямками. Перший напрямок - це вкладення в масштабування, щоб їх з'явилося більше на фронті. А друга частина - це вкладення грошей в Research Development Центр. Ми сьогодні маємо працювати над модернізацією цих засобів, оцінюючи ті загрози, які у нас є від російській федерації. Як вони влаштовують протидію. Ми ж цю всю інформацію знаємо. Що вони роблять на наших підприємствах, яка в них стратегія розвитку і так далі, і так далі. Тобто я все-таки за уніфікацію. Тепер візьмемо FPV -дрони камікадзе. Абсолютно очевидно, що деякий період часу назад треба було зрозуміти, хто з виробників здатен виготовляти в достатній кількості якісний продукт. Стільки лайна, стільки було поставлено військ за попередні періоди, це ще треба треба постаратися було. Але на сьогоднішній день є кристалізовані виробники, які показали виробництво найкращої продукції, яка ефективно виконує завдання на лінії бойового зіткнення. І повинна бути має модульність. Що мається на увазі? У нас є одна частота управління дроном. Ми просто беремо, рікс зняли, поставили інший рікс, отак от “папу-маму”, і полетіли на виконання завдань. Ну, я умовно кажу. Тобто потрібно набути модульності. Я вважаю, що саме в ці підприємства треба вкласти гроші для того, щоб вони давали якомога більше уніфікованих якісних дронів. Чому ще важлива уніфікація? Пілоти. Це перше. Адже кожен дрон по-різному  себе поводить в повітрі. Друге - це техніки. Це хлопці, які виносять дрон на бойову позицію, де прикріплюють бойову частину. От уявіть, що ви весь час стріляєте з різних номенклатур гранатомета самопального виробництва. Ну це, м'яко кажучи, не дуже безпечно. А тепер умовно ви стріляєте з одної тої самої зброї, одного того самого гранатомета. На сьомий-десятий постріл, ви будете робити це якісно. На сотий постріл, ви будете робити це професійно. На двохсотий постріл, ви будете робити це набагато краще, ніж більшість інших, так? Відповідно, уніфікація самого дрона підвищує і живучість нашого особового складу, не даючи можливості відбуватися нещасним випадкам в зв'язку з “зоопарком” дронів. Чи є ризик того, що ці підприємства можуть бути атаковані противником і все ляже? Так є. Але це питання організації виробництва, рознесення цехів і так далі, і так далі. І знову таки є таке поняття як франшиза, коли одна компанія передає можливість виготовляти інший, за це отримують певний дивіденд. Тобто тут я за уніфікацію. Приміром, що стосується стосується нічних бомберів типу Баба-Яга. Кожен підрозділ працює на своєму борту, але історично ми уніфікувалися на два виробника. Наймасовіший, найдешевший і середньої вартості, але він інший за характеристиками з точки зору вантажопідйомності. Ми його виконуємо під інші завдання. В реаліях поточно ведення бойових дій, нам треба завершувати питання пов'язане з “зоопарком” і максимально інвестувати в ті виробництва, які спроможні забезпечувати в достатню кількість. 

‍Ви зазначили, що Мавік залишається одним з найефективніших коптерів з точки зору ще ціни. І це про Китай. Адже ніхто в світі, не виробляє нічого подібного в такій кількості  і за таку вартість. Ви на цьому наголошуєте. Я якось мала змогу працювати з дуже гарним журналістом з Тайваню, який особливо звернув нашу увагу на велику залежність українського виробництва від різних китайських компонентів. Чи на цьому етапі щось можна замінити? Тобто як нам виходити з того, щоб мати більшу незалежність від Китаю? Бо ми зараз всі говоримо про те, як унезалежнити нас від там американської зброї, від Старлінку, так? Але потім, коли ти дивишся і розумієш, що є ще така велика історія. 

Є наші партнери європейці, підприємства Сполучених Штатів Америки, які зробили власні дрони, зібрані на 100% з європейських та американських комплектуючих. Їхня вартість в два рази дорожча. Ну, і це обумовлено вартістю комплектуючих, з яких вони зібрані, які виготовляють європейські американські підприємства, відповідно ціна праці в цих країнах набагато вище, ніж в Китаї. Як наслідок це впливає на кінцевий результат вартості продукту. Відповідно, їх не може бути в тій кількості, яка необхідна для потреб українського війська. Вони можуть зайняти якусь частинку. Але це добре, що вони зробили ці розробки і в незалежності від Китаю. Держава Україна провела ряд процедур, які пов'язані з імпортозаміщенням. Ми навчилися робити свої двигуни, свої пропи і так далі. Але що стосується чіпів, питання залишається відкритим. Тому енну кількість комплектуючих ми завозимо через треті країни з самого Китаю.  Скажу більше, що за моїм суб'єктивним переконанням, це може бути якби похибка, а може бути закономірність. Мені видається, що Китай зараз навмисно поставляє, розуміючи, хто є кінцевою країною споживачем, поставляє дефектні комплектуючі. Що мається на увазі, ми замовляємо до прикладу камер в певній кількості. Ці камери проходять, вони проходять дефектні. Доки процедура повернення назад, заміна партії і так далі, і так далі. Це тижні, тижні, тижні, тижні, тижні, які впливають на те, що на фронті не з'являються додаткові дрони. Чи це така похибка, чи закономірність… Я не вірю в таке співпадіння. Я думаю, що це не похибка, це закономірність і навмисна політика Китаю. Але типу ми робимо українську камеру, ми не можемо робити її в достатній кількості. Ну і так далі. Тому так, ми залежні дуже сильно від китайського ринку.

 А які альтернативи? В який бік дивитися? Тому що  є монополія світова. 

Нікуди ми не дінемося. Ну, є європейські, є американські дрони. Вони дуже дорогі, і в них виробничі спроможності не ті. Ми не зможемо ними перекрити всю потребу. Поки що працюємо  як працюємо. Чи навчиться Україна сама робити чіпи? Думаю, так, але наскільки це піде часу для того, щоб було в кількості. 

‍По рекрутингу та мобілізації. Чи є велика різниця в порівняно з тим, як відбувався цей процес рік назад? Бригади, підрозділи намагаються кожен собі мобілізувати людей. Як ви скажете, чи це працює у вас такий спосіб?

Ну, джерела надходження “основного капіталу” - тобто людей,  до підрозділу, вони діляться на три частини. Це добровольці, які зараз ідуть. Це не 24-й рік, травень місяць після прийняття закону про мобілізацію, коли  ми мали можливості обирати найкращих представників, найбільш якісно підготовлених. Це не той період часу, але йдуть. Після початку розмов про можливе припинення бойових дій, зупинка вогню і так далі, ця  статистика дуже сильно просіла. І я піднімаю телефон там по контактах, котрі хотіли йти, а потім сказали, що їм треба пару місяців подумати. Я кажу: "О, а в чому суть, якщо звести це все в одне речення?”. Відповідають:  “Ми почекаємо,  для чого змінювати спосіб життя, якщо війна має закінчитися”. Хоча жодних передумов для цього немає. Тому неправильна інформаційна компанія з приводу того, що війна може завершитися, призвела до певного просідання в динаміці мобілізаційних процесів, саме за рахунок рекрутингу, за рахунок добровільного руху. Друга частина, звідки заходять люди. Це ті солдати, котрі самовільно залишили військову частину. До нас заходять різні люди. Є, як виявляється, відверті покадьки,  які добре маскуються під добропорядний люд, а є дуже високоякісні, порядні, вмотивовані хлопці. Мені шкода, що в їхньому житті буде така строка, як СЗЧ, і вони пішли з своїх військових формувань в міру різних обставин. Ну, переважно це конфлікт з командуванням того чи іншого підрозділу. Скажу відверто, що у нас теж є певна категорія військовослужбовців, які з нашого підрозділу приходять в інший у зв'язку з небажанням проходити службу, зокрема за рахунок несприйняття там командування. Я намагаюся новобранцям всім, і я кажу це публічно, пояснити, що в нас в підрозділі треба… , є таке слово “їбашити”, і я не знаю як його замінити на цензурне,  - тобто наполегливо працювати з повною самовіддачею. І тут легкої прогулянки типу хі-хі-ха-ха, не буде. Якщо ви зайшли в підрозділ, ви маєте розуміти, що на вас лягає певне функціональне навантаження. Якщо ви його провалюєте і не виконуєте, то на когось іншого падає ще більше роботи. Ми біжимо марафон.  Не спринт, а марафон. І людей треба якось перезавантажувати, людей треба намагатися з усіх сил берегти. Якщо ти, прийшовши на своє місце, забиваєш і перекладаєш відповідальність на інших, то, напевно, тобі з нами не по дорозі. Тому є певна частина людей, які йдуть в іншій підрозділі, але їх не невелика кількість. Ну, і третє - це примусова мобілізація. По примусовій мобілізації до нас також зайшла певна кількість військовослужбовців. Я маю сказати, що це, напевно, вимушена міра, яка є на поточний момент. Вона дала можливість дуже серйозно поповнити підрозділ. Багато зайшло вікових хлопців. Ну, це так, далекий 40 плюс, ближче до 50 років. Але в них є, приміром, три категорії водійського посвідчення. Вони вміють водити фуру, вони вміють водити газелі, відповідно вони зайшли в тилову логістику, вони зайшли в бойову логістику, вони зайшли в майстерні на роботу і так далі. Ну і певна кількість - це льотний склад. Хлопці, які були призвані, вони розібралися, що військо - це не вирок, а це навпаки додаткова можливість захистити найдорожче, захистити сім'ю в цій країні, бо безпека сім'ї неможлива без безпеки держави. 

‍У вас на сайті підрозділу написано: "У підрозділі панує демократія наскільки це можливо”. Наскільки це можливо? 

У кожного військовослужбовця є мій безпосередній номер телефону. Я не з кожним знайомий. Брехати не буду, чому не з кожним знайомий, бо ми почали дуже швидко масштабуватися. В батальйоні я знав кожного військовослужбовця, прізвище, ім'я, по-батькові і навіть орієнтовно, що відбувається в нього в сім'ї. На полковому рівні це стало майже неможливим, тому що ми дуже активно зараз масштабуємося. Ми вже пройшли екватор комплектації. Я вивчу точно всіх і кожного, познайомлюся з кожним, але на це потрібен час. Бо в мене є певний функціонал, який я зараз маю виконувати. За них відповідають їхні безпосередні командири. Командир відділення, командир взводу, командир роти, командир батальйону і ще на рівні заступників. У випадку, якщо у військовослужбовця виникає непереборна якась проблема. Це те, що я маю на увазі, про демократію наскільки це можливо, то в кожного є прямий мій номер телефону. Вони можуть мені перетелефонувати  24/7 і сказати: "Командир, у нас є проблема, непорозуміння і так далі, і мати право на анонімність". Чи багато таких дзвінків надходить в середньому в підрозділі? Скажу відверто, небагато. Це значить, що всі ланки працюють достатньо ефективно. Ну, або, до прикладу, якщо командир насварив того чи іншого військовослужбовця за те, що він там вживав спиртні напої чи наркотики. Ну, зрозуміло, що він мені телефонувати не буде, бо він відчуває за собою вину і розуміє, що вчинив неправильно. Ну, або якщо людина “сачок”. Але є інші ситуації, -  є ситуація взаємовідносин чоловіків і жінок в великих колективах. І звертаючись до особового складу, я акцентую увагу на тому, що між чоловіком і жінкою немає жодної різниці. Всередині свого колективу кожен з нас має почувати себе як мінімум в безпеці. Тому домагатися до дівчат, або навпаки домагатися до хлопців, або порушувати кордони, не варто. І за цю історію я берусь достатньо жорстко. Я сказав, що кожна жінка в цьому підрозділі, вона знаходиться під особистим  захистом командира. 

‍Багато жінок у вас?  

Та  відсотків 25, на різних посадах абсолютно. Тобто зазвичай в головах цивільного населення живе думка, що якщо жінка, то, напевно, це там буде або психолог, або діловод. В мене і заряджаючий, і пілоти, і штурмани, і інженер-сапери, і майстри, і водії, ну і відповідно діловоди, але серед діловодів хлопці також є.  У нас також є ряд хлопців, які отримали дуже серйозні проблеми зі здоров'ям в результаті виконання бойових завдань, це втрати кінцівок і багато чого іншого. За три з половиною роки війни було всякого, хоча, я маю сказати, в нас дуже низький відсоток втрат. Але, ну, на жаль, так чи інакше, всі ми трошки схиблені. Якщо військовослужбовець бажає повернутися в підрозділ, ми обов'язково це забезпечуємо. Для  прикладу, якщо він втратив кінцівку, він не може бути там на бойових позиціях. Але голова на місці, і він бажає проходити з нами службу. Ми тоді його закликаємо до підрозділу і переводимо на іншу посаду, де він продовжує виконувати функціонал, який забезпечує загальне знищення ворога. Про своїх дбаємо, про кожного.

  А літній наступ росіян? Наскільки він зараз активний, що в ньому нового, що відрізняється від минулого року? 

Кількість застосування броні, кількість застосування безпілотників. Безпілотників стало більше, броні стало менше. Відповідно, тактика противника дуже проста. В них є жива сила в кількості і дешевий ресурс мототранспорту. На один танк за три мільйони можна купити три вагона цих мотоциклів. І воно б здавалося типу хі-хі-ха-ха, але насправді це взагалі не жарт. 

‍А як ми їм протистоїмо цього, що там наша єгоза? Що з цим робити? 

Це окреме питання. Спочатку почали всі хі-хі-ха-ха з приводу мотоциклів, а потім коли на тебе виїжджає 60-70 одиниць, а це відповідно 140-150 піхотинців, що є насправді дуже багато, то давайте будемо відверті. Виникає одразу питання, що з цим треба щось робити. Що з цим робити? Готувати поле бою в інженерному плані. Деталей всіх розкривати не буду, але від мінування до інженерного загородження, які виконуються, зокрема, і безпілотними системами в тому числі. Наше основне завдання - перше, своєчасно виявити противника, а друге - призупинити його на підході. Ну, підльотний час FPV-дрона до місця виявлення займає певний час. При швидкості мотоцикла вони дуже швидко можуть заїхати в укриття, іншими словами, розминутися з нашим дроном. Тому  для того, щоб цього не відбулось, противника треба пригальмувати. Для того, щоб пригальмувати противника, треба щось зробити йому з колесом, або направити його навмисно в той карманчик, який уже готовий його зустріти. Це зараз модно називається “кілзона”.

‍ І останнє, все ж таки, чи можна зараз якусь антиутопію намалювати, наприклад, про рої автоматизованих дронів. Що ми чекаємо через півроку? Я не прошу розкрити якусь таємницю, як ми цьому хочемо протистояти, але якщо реалістично. Що готує наш ворог? 1000 дронів одночасно, умовно там на Харків, це ж вже зараз  не є чимось абсолютно неймовірним, чи не так? Чого ви чекаєте? До чого готуєтеся за півроку? 

Це складне запитання. З приводу рою дронів. Ну Шахеди уже роєм літають? 

‍Так. Ну, може цей рій сам шукатиме ціль, тобто матиме самонаведення.Тобто може може бути гірше. 

Давайте краще розберемося, чому це не ще вдалося реалізувати. Що таке самонаведення? Самонаведення - це коли дрон перебуває на певній висоті, в нього адаптоване відповідне апаратне та програмне забезпечення, яке дає можливості захоплювати ціль і рухатись за цією ціллю статичною або динамічною. Але рішення про захоплення цілі приймає жива людина. От жива людина бачить, що цю ціль варто бити і приймає рішення. Якщо ми кажемо про повністю штучний інтелект, то дрону спочатку треба пролетіти в заданий квадрат. Далі проаналізувати театр бойових дій, вибрати ту чи іншу ціль і прийняти самостійне рішення по нанесенню вогневого ураження. Ну, операція Павутина для прикладу. Чого не автоматично літали дрони, а живі люди виконували ці задачі? Спробую пояснити. Тому що штучний інтелект треба навчити. А як навчити штучний інтелект, якщо  інколи я  броньовану техніку, я особисто, 20 хвилин разбираюсь, намагаюсь зрозуміти, яка це модифікація танка, а виявляється, що це взагалі не танк або МП, тому що вона зверху заварена повністю сараєм і так далі. Тобто,  навчити цьому штучний інтелект дуже складно. Далі, техніка, яка згорівши стоїть на полі бою і яка бойова, навчити її розрізняти. Тобто, штучний інтелект ми будемо вчити ще достатньо довго. Коли дрони полетять в одне місце роєм і там все знищать, самостійно вибираючи цілі, для цього ще потрібен час. Я думаю, що найближчі півтора року, як мінімум. Що стосується групового нанесення вогневих уражень, вони відбуваються вже зараз. Тому ми маємо цьому протистояти. Що стосується того, чого я очікую. Я свято вірю в те, що державі Україна за підтримки наших партнерів, за підтримки українського народу вдасться забезпечити статичну динаміку і збільшення кількості виробництва вдалих рішень дронів і поставляти їх на фронт. Ми воюємо весь час в умовах пустого шлунку. Знаєте, як це кажуть, в умовах голоду. Інколи цей голод буває аж до нудоти. Хотілось би повоювати хоть трошки в ситість.

‍Як український народ, наші читачі та слухачі  можуть підтримати підрозділ? Хтось може мобілізуватися, хтось може надати кошти? 

З нами взаємодія може бути в двох аспектах. Якщо ви є військовозобов'язаний або не військовозобов'язаний, зайдіть до нас на сайт, подивіться, яка вакансія може вам сподобатись. Дуже ще важливо, що не тільки ви можете не підійти нам, а й ми можемо не підійти вам. Ви скажете: "Ну, краще інший". Таке може бути і ми до цього нормально ставимось.  Тому, звісно, ми потребуємо підтримки “основним капіталом” - це людьми. А друге - що стосується порядку цін ведення бойових дій. Мені для того, щоб забезпечувати підрозділ -  чисто засоби БПЛА, і я зараз не кажу про грошове утримання, паливо, харчі, форму і так далі. Я кажу - тільки засоби БПЛА і боєприпаси до них. На засоби БПЛА я мушу витрачати на поточний момент півмільярда гривень щомісяця. І на боєприпаси ще додатково 70% від цієї суми. Отакі реалії ведення бойових дій. Відповідно, коли ми кажемо кожна гривня важлива, так кожна гривня справді важлива. Кожна гривня - це те, що дає можливості нам випередити противника, знищити його і зберегти життя в першу чергу тим, на плечі котрого випала найскладніша робота. Це нашій піхоті. Бо, як ви знаєте, піхота, вона відіграє ключу роль на полі бою. Якщо немає українського піхотинця, ця земля не може бути контрольована Силами оборони. Самими дронами війну не виграєш. Але кількість дронів може суттєво вберегти життя та здоров'я піхоти, і як наслідок комплексно виграти війну. Тому це підтримка допомоги. Донатьте, не стомлюйтесь донатити. І насправді, навіть якщо ви будете донати 1 грн в день, а в місяці буде 30-31 грн, але кожний місяць. Це просто  є більші гроші, які дадуть нам можливість мати перевагу над противником.

‍

‍