«Вони б хотіли, щоб ми злилися і просили віддати Херсон». Як росіяни тероризують цивільних атаками дронів

Приватний будинок 66-річної Тетяни Кармазіної розташований неподалік узбережжя Дніпра у Дніпровському районі Херсона. Цей район також називають «Воєнка». 

30 березня 2025-го Тетяна вийшла на вулицю з хати, щоб знайти свого собаку, який вибіг за ворота. Звуку мотору дрону Тетяна не чула. А коли дійшла до найближчого перехрестя, помітила над собою безпілотник. 

«Він сидів чи на даху будинку, чи на дереві – і щойно я вийшла, одразу злетів. Я побачила червоний вогник і одразу зрозуміла, що зараз буде скид. Так воно і сталося», - згадує Тетяна. 

Вибухівка впала жінці  на ноги. Праву стопу відірвало, а ліву сильно понівечило вражаючими елементами з вибухівки. Тетяна залишила телефон вдома, тож щоб покликати на допомогу, до будинку довелося повзти. 

«Години півтори, напевно, я повзла. Собака до мене біля хвіртки підійшов, не впізнав, почав кусати за руки, – розповідає жінка. – А хвіртка була зачинена, я довго не могла її відкрити. Потім мені від неї до будинку ще далеченько було, але я доповзла». 

4 місяці після поранення жінці довелося проходити у гіпсі. Тетяна і досі розробляє ліву ногу і вже може потрохи ставати на неї. Планує їхати до сусіднього Миколаєва, щоб розпочати процес протезування правої ноги. Донедавна пенсіонерка пересувалася вдома повзком, сидячи на кришці від відра і відштовхучись однією ногою від підлоги – вигадала таке пристосування сама. До поранення Тетяна щодня проходила пішки по 10 кілометрів — цього жінці зараз дуже бракує. Змушена цілими днями сидіти вдома. Однак багато читає. Після атаки переселилася в безпечніший район міста. Але каже, що , чимало її сусідів не виїжджають з небезпечного району біля річки, бо бояться, що мародери розграбують домівки.

48-річна Наталія Дергач донедавна проживала в селищі Антонівка, розташованому на березі Дніпра. 12 січня о 8 ранку вийшла вигуляти пса і 

почула дзижчання. Підняла голову, побачила два дрони – побігла ховатися за дерева. «Я забігла за них, згрупувалася, собаку затисла собою. Вони наді мною висіли, напевно, хвилини 3-4. Вони мене чітко бачили – що я жінка, з собакою, що прикриваю пса собою. Але це їх не зупинило. Моя помилка була – або я, або собака поворохнулися. Перший скид був зліва, мені дуже пощастило, що біля мене була цементована дорога, а бомба впала у землю за нею. Другий я вже не чула. У мене одразу кров пішла», – розповідає Наталя. 

Внаслідок вибухів Наталі отримала поранення по всьому тілу: вразило тулуб, руку, обидві ноги, голову. Жінку отримала контузію. Собака теж зазнав травм. Після цього Наталя з чоловіком переїхали в безпечніший район Херсона.

Червона зона

Дніпровський район та Антонівка, де жили Тетяна та Наталія, розташовані у так званій «червоній зоні» Херсонської області. До цієї території потрапляє частина обласного центру і прибережні села: Садове, Білозерка, Приозерне, Комишани та інші. 

Від російських позицій їх відділяє лише Дніпро. Це дозволяє росіянам постійно обстрілювати райони, з яких українські сили вибили їх у листопаді 2022-го. Впродовж останнього року атаки дронами інтенсифікувалися у рази. Люди розповідають, що буквально не можуть вийти з дому без ризику для життя. 

Масово використовувати БПЛА росіяни почали наприкінці літа-початку осені 2024-го. Свої «полювання» росіяни регулярно викладають в пабліках, де стверджують, що вражають лише військових і транспорт ЗСУ. 

У вересні 2024-го в одному з російських Telegram каналів з’явилося зняте з дрона зображення: людина на велосипеді їде сільською дорогою Херсонщини. У підписі зазначено: російський оператор зняв «солдата Збройних сил України» перед тим, як дрон скинув на нього боєприпас. Автор допису стверджував, що військовий отримав важкі поранення, а його побратими не можуть його евакуювати. 

Якість зображення далека від ідеальної, проте 24-річна Анастасія Павленко впізнала на ньому себе. Молода жінка не служила у Збройних силах, вона мешканка села Антонівка, мати двох маленьких дітей. Того дня вона запізнилася на автобус, вирішила взяти велосипеда. Біля Антонівського мосту через Дніпро помітила дрон, що летів за нею. 

«Він злітає з даху і починає мене переслідувати, – згадує Анастасія. – Я кручу кермо то праворуч, то ліворуч. І тоді він розуміє, що у мене праворуч – канава. Тобто, я вже не можу їхати праворуч. Я вирулюю ліворуч, він відлітає, фіксує мене на камеру і робить скид».

Боєприпас зачепив жінку і скотився їй під ноги. Пролунав вибух. Анастасія дістала складну мінно-вибухову травму, після якої пережила кілька операцій з вилучення уламків. Один уламок залишився в нозі, тож мати двох маленьких дітей змушена була пересуватися на милицях, а коли болі посилювалися, то й на візку. Не зважаючи на тривале лікування, жінка досі кульгає. А недавно у легені Анастасії лікарі знайшли ще один уламок. 

За даними Херсонської ОВА у другому півріччі 2024 року найбільш вразливими були села у передмісті Херсона – Антонівка та Кіндійка, це Дніпровський та Корабельний райони Херсона. Найбільша кількість скидів припала на вересень та жовтень. Протягом кожного з цих місяців було зафіксовано до 2700 дронових атак. Упродовж другого півріччя 2024-го внаслідок дронових атак загинули 47 мешканців Херсонщини, 578 були поранено, серед них 8 дітей. 

В 2025-му російські дрони почали долітати й до центру Херсона. Проте й надалі найбільше атакують прибережну зону річки. Частота скидів вибухівки зростає.

Лише за першій 7 місяців цього року по деокупованій території Херсонської області росіяни застосували 16 322 ударних дронів різних типів. Постраждали 847 цивільних, з них 79 померли. 768 людей були травмовані, з них 11 – діти, – такі дані наводить Херсонська ОВА. У серпні 2025-го інтенсивність атак різко зросла - щотижня Херсонщину атакували до 2500 тисяч дронів. У вересні ця тенденція зберігається. І хоча 80% ворожих безпілотників українським військовим вдається збити, все ж за останні півтора місяці внаслідок дронових атак загинуло 15 людей, 118 - отримали поранення.

Види та методи

Російські військові з БПЛА скидають не лише вибухівку, але і) протипіхотні міни, так звані «пелюстки» або «метелики», заборонені Оттавською конвенцією. У червні президент Зеленський підписав указ про вихід з цієї міжнародної угоди, що забороняє використовувати і зобов’язує держави-учасниці знищити запаси протипіхотних мін. Росія, США та Китай не є учасниками цієї конвенції. Україна приєдналася до неї у 2005 році. Свій вихід з угоди також розпочали балтіські країни – Естонія, Латві, Литва, а також Польща і Фінляндія, що має спільний з Росією кордон. МЗС України заявило: своє рішення щодо участі у Конвенції ці країни були змушені переглянути через збройну агресію РФ. 

46-річний херсонець Олександр Передерей вже кілька років на своєму приватному позашляховику евакуйовує з червоної зони людей, тіла загиблих, тварин, майно. Проїжджаючи звичайною дорогою загального користування, двічі наїжджав на «пелюстки». Вперше це сталося 20 квітня 2025-го в Антонівці, звідки чоловік евакуйовував дві сім'ї. Непомітна «пелюстка» лежала на дорозі. 

«Щойно я заїхав в Антонівку, проїхав метрів 300-400 і підірвався на міні. Це було прямо на очах у цих людей. В мене розірвало колесо, замінив я його за допомогою людей, яких евакуйовував. Діяли швидко – один колесо викручував, другий домкрат закручував. Робили усе швиденько під дронами», – згадує чоловік. 

Вдруге наїхав на протипіхотну міну через десять днів після першого випадку, на трасі неподалік Антонівського моста. 

«Була велика швидкість, у мене зірвало і крило, і двері, і бампер, і підкрилок. Автівка постраждала дуже сильно, – розповідає Олександр. – Вони ще їх перефарбовують спеціально під колір дороги або грунту – залежно, куди будуть скидати. Знають колір грунту по відеофіксації з дронів. На землі їх дуже важко побачити». 

Тоді, на щастя, вибухом пошкодило лише автомобіль. Однак протипіхотні міни забирають і життя. За інформацією Херсонської ОВА, з початку цього року внаслідок вибухів «пелюсток» загинуло троє людей, ще 53 були поранені.

Попри небезпеку, Олександр продовжує евакуйовувати людей.

44-річна херсончанка Ольга Чернишова переконана: дрони полюють перш за все на людей. Якщо у поле зору оператора не потрапляє людина, він скидає вибухівку на будинки або автомобілі. Жінка проживає у Херсоні неподалік від Дніпра. У вересні 2024-го на два її автомобілі російські безпілотники скинули вибухівку. 

Ремонт автомобілів коштував Ользі майже 100 тисяч гривень (приблизно $2,5 тис). 

За спостереженнями місцевих мешканців торік оператори дронів ще тренувалися, «відточували» свою майстерність. Для цього могли обрати будь кого – людину або тварину. 

Наталія Дергач опікується притулком для тварин і торік у жовтні їй довелося вивозити з Антонівки пораненого собаку та тіло вбитої тварини. 

«Дві собаки на сонечку грілися. Дрон скинув на них «бомбочку». Вони геть різні – одного собаку сильно посікло, а другого фактично розірвало», – розповідає жінка.

Що у вибухівці

Херсонці зауважили, що вибухівки, які скидають з безпілотників, вражають по різному. У Наталії Дергач множинна мінно-вибухова травма лівої сторони тіла, контузія та баротравма.

«У чому біда з цими дронами – ніхто не знає, чим вони їх начиняють. У мене з лівого боку рвані рани – уламки заходили туди і залишалися. А у правій нозі уламок зайшов і розірвався повністю всередині», – каже Наталія. 

Тетяні Кармазіній ампутували праву ногу до гомілки. Ліва нижня кінцівка – зі складним переломом. За характером травмування жінка дійшла висновку, що її ноги вразила вибухівка, начинена цвяхами.

2025-го росіяни дедалі частіше використовували безпілотники на оптоволокні, які не чутливі до протидії комплексів радіоелектронної боротьби (РЕБів). Крім того дрони почали змінювати висоту польоту у спосіб, аби люди не мали можливості врятуватися. 

«Вони залітають дуже високо, на висоту десь 400-500 метрів і коли бачать ціль, різко падають вниз. Ти його починаєш чути лише тоді, коли чітко бачиш, хіба рукою не дотягуєшся», – каже Наталія Дергач. 

Розповідають і про тактику подвійних ударів: часто російські дрони прилітають у парі. Після того як один безпілотник скинув вибухівку на людину, інший чатує і не дає можливості допомогти пораненому або ж забрати тіло. Через це екстрені служби – поліція, швидка допомога не завжди можуть приїхати на виклик. 

На виклики медики їздять у шоломах та бронежилетах – це обов'язкова вимога, розказує 65-річний фельдшер швидкої медичної допомоги Херсона Олексій Алферов. Нині він перебуває у відпустці за власний рахунок, бо навіть після кількамісячного лікарняного  – все ще шкутильгає і лікує наслідки скиду з дрону на автомобіль «швидкої». 17 квітня 2025-го його бригада отримала виклик у Дніпровський район Херсона – дуже близько до узбережжя Дніпра. Перехожі викликали медиків для потерпілого, якого атакував дрон. Олексій з водієм приїхали на місце події, помістили пораненого на ноші у салон автомобіля і вирушили до лікарні. Олексій надавав допомогу, від місця виклику від’їхали приблизно 300 метрів, коли пролунав вибух. Медик відчув гострий біль і побачив, що стікає кров'ю. Він дістав важку множинну мінно вибухову травму.

«Скоріш за все цей дрон був в режимі очікування, – розповідає Олексій. – Це було пряме попадання в машину, у пасажирське місце. Машина вийшла з ладу, можна сказати, вщент знищена. Водій травмувався трошки менше, але теж постраждав». 

Олексій впевнений у тому, що оператор бачив, що вражає медичний спецтранспорт – на автівці є відповідні маркування. Олексія з водієм завіз у лікарню таксист, який випадково проїжджав повз них. А пацієнта забрала поліція і теж транспортувала у медзаклад. 

Олексій Алферов до Дня Незалежности України указом президента нагороджено медаллю «За збережене життя». На роботу збирається вийти у жовтні. Після отриманих травм навряд чи зможе їздити на «швидкій», тому швидше за все прийматиме виклики в диспетчерській.

Російські дрони полювання ведуть не лише вдень, але й уночі, використовуючи тепловізори. У прибережній зоні Херсону не існує безпечного місця та часу. Громадський транспорт фактично не функціонує. На приватних автомобілях херсонці теж остерігаються виїжджати з дому. Оскільки скиди вибухівки часто відбуваються і на електропідстанції, у домівках немає світла, виникають проблеми зі зв'язком. Люди змушені покидати свої домівки. Деякі мешканці і досі залишаються в прибережній зоні, утім вона поступово перетворюється на пустку. З моменту деокупації у листопаді 2022-го, обласна влада евакуювала з Херсона та району понад 47 тис людей, повідомили в ОВА.

Наприкінці серпня цього року росіяни спробували паралізувати надважливу транспортну артерію Херсонщини – трасу М-14 Херсон - Миколаїв. Безпілотники почали атакувати цивільні автомобілі, які їхали цією дорогою. Херсонська влада з військовими задіяли всі можливі засоби – РЕБи, антидронові сітки, які натягнули вздовж дороги. Рух трасою відновився, проте ніхто не дає гарантії повної безпеки.

Полювання на беззахисних

З прибережної зони евакуйовують й соціальні заклади. До грудня 2024-го в Антонівці працював Херсонський обласний онкологічний диспансер, що обслуговував 34 тисячі онкохворих регіону. Проте з осені 2024-го до медзакладу, з якого видно Дніпро, почали систематично прилітати російські БПЛА, розповідає керівниця Ірина Сокур.  

Спершу дрони полювали за громадським транспортом та людьми на зупинках, розповідає лікарка. Згодом – за окремими людьми та приватними автомобілями будь де. Скидати вибухівку почали й на парковку лікарні. 

«Кількість моїх працівників, які приїжджали на роботу на власному автотранспорті постійно зменшувалась, тому що власний автотранспорт лікарів постійно потрапляв в зону ураження. Наша парковка завжди була повна, тож почалися скиди з дронів», – каже Ірина.

Восени 2024-го внаслідок атаки дрона на автомобіль, отримав важкі поранення пацієнт лікарні. А 26 листопада 2024-го загинула лаборантка онкологічного диспансера. Це бачила медсестра лікарні Тетяна Старостенко. У Тетяни закінчилася нічна зміна і близько 8:00 вона вийшла з медзакладу на вулицю. Жінка вже звикла спершу дивитися на небо і побачила дрон, який переслідував автомобіль, що рухався в напрямку до лікарні. 

«Я побачила, що чоловік їде на великій швидкості, дрон женеться за ним. І коли він уже нагнав авто, скинув бомбу – вона попала у задній капот машини. Той зупинився. Коли я підійшла, чоловік кричав нестерпно, було страшно дивитися на це. А колега моя лежала на передньому сидінні мертва. ЇЇ осколком пронизало через сидіння наскрізь», – пригадує Тетяна. 

Ірина Сокур каже: такі події деморалізували колектив. Після 2 грудня 2024-го громадський транспорт повністю перестав їздити в район Антонівки, де знаходиться онкоцентр, тож колектив ухвалив рішення переїжджати. « У своїх телеграм каналах росіяни писали, що в нас там військові, – розповідає Ірина. – Але в нас крім онкологічних пацієнтів ніколи там нікого не було. І наші онкологічні пацієнти – це в основному люди похилого віку».

Чому вони це роблять?

«Я йшла вулицею, чоловік дружину свою віз на інвалідному візку і дрон почав летіти за нами, – пригадує херсончанка Ольга Чернишова. – Ми на квартал вниз побігли – я, він із візком, до кущів і дерев, аби сховати, а він за нами летів. Видно було, що він полює». 

Ольга називає полювання на вразливих людей, які не можуть без допомоги інших новим видом тероризму: «Це залякування людей – змусити їх виїхати, шантаж, по факту, тероризм. Видно, звідки літають дрони – з окупованих територій. Вони скидають вибухівку і повертаються назад».  

Цьогоріч у травні вийшла доповідь Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування подій в Україні. Комісія дійшла висновку, що російські збройні сили вчинили злочини проти людяності у вигляді вбивств та нападів на цивільне населення з метою «поширення терору». Комісія також вважає, що поведінку росіян можна кваліфікувати як злочин проти людяності у вигляді насильницького переміщення населення, адже «масовий і систематичний характер нападів та терор населення змусили тисячі людей покинути свої домівки». 

Автори доповіді окремо зазначають: публічне розповсюдження відеозаписів нападів та текстів з погрозами, що анонсують подальші напади збільшило страх населення, а онлайн-публікація в російських телеграм-каналах відеозаписів про вбивства та поранення цивільних осіб є «воєнним злочином у вигляді посягання на людську гідність». 

«Я 2,5 місяці лежала у лікарні – щодня постраждалі від дронів поступали. Для них це найцікавіша робота – аби ми злились, просили, мабуть, нашу владу віддати Херсон, – каже Тетяна Кармазіна. – Але  ми не злимося, нічого не хочемо, терпимо від них усе. А вони тільки по цивільних і б’ють».

Цю статтю було підготовлено  Лабораторією журналістики суспільного інтересу в рамках The Reckoning Project, ініціативи українських та міжнародних журналістів, аналітиків та юристів, співзасновником якої є. З березня 2022 року команда документує та аналізує воєнні злочини, скоєні під час війни Росії проти України

Дана публікація була підготовлена за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО "Лабораторія журналістики суспільного інтересу" і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її фінансових партнерів.