Громадянське суспільство Молдови — вразливий фланг європейської історії успіху

Молдова ще ніколи не була так близько до Європейського Союзу. Поглянувши на сині прапори ЄС із золотими зірками, що висять поруч із національними на кожній офіційній будівлі в столиці країни Кишиневі, на численні людні кав’ярні, де подають лате, і барбершопи, можна відчути себе в будь-якій столиці Євросоюзу. У червні в межах переговорів про вступ відкрили перший кластер. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос назвала Молдову «найкращою ученицею в класі», а посадовці відкрито говорять про членство до 2030 року.

Та за захопленням перспективою приєднатися до ЄС подекуди досі ховаються старі звички. Через чотири дні після другого туру президентських виборів у Молдові 2024 року журналістові Віктору Мошнягу зателефонували. Цей дзвінок добре показує, наскільки запеклим залишається спротив змінам усередині країни.

Ми зустрічаємося з Мошнягом у редакції газети журналістських розслідувань Ziarul de Gardă. Він розповідає, що телефонував учасник мережі, у яку журналіст кілька місяців проникав під прикриттям, видаючи себе за активіста. «Ми дуже раді, що ви з нами, — сказав співрозмовник. — Передаю вам подяку від Ілана Шора. Вказівка така — голосувати проти Маї Санду, чинної президентки».

Це було третє в серії розслідувань під прикриттям, які Ziarul de Gardă проводить із 2022 року, викриваючи схеми підкупу виборців, пов’язані з олігархом-утікачем. За даними поліції, згодом до цих схем залучили близько 140 тисяч людей, які отримували гроші через застосунок, пов’язаний із російським банком.

У цьому епізоді сходиться все, про що говорять організації громадянського суспільства Молдови, коли їх запитують, що стоїть між країною та членством у ЄС. Це й підтримка влади, менш міцна, ніж здається, і система правосуддя, яку досі перебудовують, і російська операція впливу, що з 2022 року змінила форму, але не ослабла.

Більшість є, але вона нестійка

За найбільш надійними опитуваннями, підтримка вступу до ЄС коливається між 55% і 65%. Це більшість, але ще не стала. Адріан Ермуракі, керівник програм кишинівського аналітичного центру «Інститут європейської політики та реформ» (IPRE), звертає увагу на розбіжність, яка, на його думку, говорить більше за загальні показники. Напередодні парламентських виборів 2025 року опитування давали керівній партії «Дія і солідарність» (PAS) від 30% до 35% підтримки, а на виборах вона здобула близько 50% голосів.

«Очевидно, що приблизно 20% людей вирішили: гаразд, я проголосую за вас, бо голосую за ЄС, за європейську інтеграцію. Але це не означає, що мені справді подобається те, що ви робите», — говорить Ермуракі. Таке об’єднання виборців він називає «вразливим у довгостроковій перспективі».

Ця вразливість проявилася вже за кілька тижнів після відкриття першого переговорного кластера, коли прем’єр-міністр Александру Мунтяну подав у відставку на тлі скандалу в державному підприємстві з обслуговування повітряного руху MoldATSA. Родич президентки Санду без відкритого конкурсу отримав там посаду, зарплата на якій за шість місяців зросла майже вдвічі. «Багато міжнародних журналістів представляли її як взірець чесної європейської лідерки, — сказала молдовська журналістка Оксана Боднар під час нещодавнього прямого ефіру Voxeurop/PULSE. — А тепер маємо цей безпрецедентний скандал».

Аніта Бернаккія, яка також пише про Молдову, застерігає від поспішних висновків: «Дуже легко піддатися припущенням… але цього робити не варто». Санду заперечила порушення й оголосила про заходи з перегляду оплати праці та управління в державних компаніях. Утім, скандал спалахнув у невдалий момент, а того ж місяця ситуацію погіршив арешт високопосадовця Міністерства сільського господарства за звинуваченням у корупції.

Посилаючись на свою останню наукову статтю, дослідник Лісабонської ради економічного розвитку й автор OBCT Джан Марко Моїзе говорить: «PAS побудувала свою репутацію на боротьбі з корупцією. Хоча після 2022 року увага змістилася на протидію російському контролю над регіоном, скандал із MoldATSA виявився важливим. Він показав: коли PAS і далі керує більшістю інституцій та призначає фахівців, вона стикається з подібними корупційними проблемами».

«Хоча російська загроза залишається вагомою причиною для виборців підтримувати PAS, — додає він, — погіршення репутації партії може стати проблемою в довгостроковій перспективі. Особливо з огляду на те, що чимало колишніх проросійських політиків тепер позиціонують себе як проєвропейські — наприклад, мер столиці».

Судді із зарплатою водія тролейбуса

Скандал знову актуалізував дискусію, яку громадські організації ведуть роками: наскільки насправді змінилися молдовські інституції? Найуважніше за перебудовою системи правосуддя стежить Центр правових ресурсів Молдови (LRCM), заснований чотирма юристами після протестів 2009 року, відомих як «твітер-революція».

«Судова система Молдови стала широко відомою після того, як судді скасували результати місцевих виборів у Кишиневі, на яких переміг опозиційний кандидат», — говорить виконавчий директор центру Іліє Кіртоаке. Він згадує десятиліття, протягом якого «відмили 20 мільярдів доларів», та банківську аферу, через яку країна втратила близько 12% ВВП. В обох випадках це стало можливим завдяки потуранню з боку суддів і судів.

Відтоді завдяки перевірці доброчесності, частково побудованій за зразком Албанії та України, менш ніж за п’ять років із системи пішла приблизно третина суддів і прокурорів країни, зокрема весь попередній склад Верховного суду. «Понад сто суддів залишили систему», — говорить Кіртоаке під час нашої зустрічі з ним і його колегами в приміщенні центру в середмісті Кишинева.

Заповнити вакансії виявилося складніше. У судах, де на кожного суддю вже припадає «тисяча справ», залишаються «понад сто» незаповнених посад. Кіртоаке частково пояснює цей дефіцит оплатою праці. «Зарплата судді в Молдові приблизно така сама, як у водія тролейбуса» — близько 900 євро.

Його колега Думітру Жомір, колишній антикорупційний прокурор, вказує, де гроші й далі зникають: «Усе, що пов’язано з державними закупівлями… Тут немає жодної ґрунтовно розслідуваної кримінальної справи, особливо в газовій галузі, на залізниці, у закупівлях ліків».

Він відверто говорить і про обмежені результати самої перевірки доброчесності. Фінансову доброчесність суддів оцінюють, порівнюючи їхній реальний спосіб життя із задекларованими доходами за десять років. «Комісія не знайшла яхт, автомобілів чи будинків у Маямі. Здається, найбільша розбіжність становить близько 30–40 тисяч євро». Жомір зауважує, що це скромні суми порівняно з тим, що свого часу сподівалися викрити активісти. Перевірка також охоплює етичну доброчесність — зокрема, можливі конфлікти інтересів — і дотримання податкових зобов’язань.

За таких обставин, з огляду на хронічну економічну нестабільність Молдови та низьку довіру громадян до банків, особливо після банківської афери 2014 року, не дивно, що на головному проспекті Кишинева процвітають ювелірні крамниці й ломбарди. Люди віддають перевагу фізичному золоту як стабільному способу зберігати заощадження й захищати їх від інфляції, замість того щоб тримати гроші на довгострокових депозитах у місцевій валюті — молдовських леях.

Ставка на економіку

Є ознаки того, що європейський поворот Молдови починає давати економічні результати. На інвестиційному саміті Moldova Investment Summit на початку червня представники бізнесу, ЄС та молдовського уряду підписали листи про наміри щодо інвестицій на суму близько мільярда євро. Для країни з ВВП менш ніж 17 мільярдів євро це значні кошти. «Європа бачить можливості в Молдові», — заявила на саміті єврокомісарка Марта Кос.

Для Кишинева залучення інвестицій має значення, що виходить за межі економіки. Це також частина політичних домовленостей, на яких ґрунтується процес вступу. Від Молдови очікують проведення витратних реформ і послаблення економічних зв’язків із Росією, що вибудовувалися десятиліттями. Водночас вона має показати виборцям, що європейська альтернатива здатна принести відчутну користь.

Чи справдяться ці очікування, залежатиме від тих самих інституцій, які громадські організації роками намагаються реформувати. Щоб обіцяні в червні інвестиції принесли користь громадянам, а не загрузли в непрозорих схемах укладання контрактів, які давно критикують LRCM та інші громадські організації, потрібен належний нагляд за закупівлями. На думку організацій, такого нагляду досі немає.

Скриншоти й тіньові мережі

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну російське втручання в Молдові не зменшилося — воно набуло інших форм. Президентка Санду говорить, що цей тиск уже не епізодичний, а постійний. «Російський вплив безперервний. Він тривав до виборів, під час них і після. На жаль, це нова норма», — сказала вона на пресконференції в Кишиневі в червні.

У політиці мережа, побудована навколо олігарха-втікача Ілана Шора, залишається найпомітнішим каналом цього впливу, хоча й не єдиним. Після того як його власну партію заборонив Конституційний суд, мережа діє через низку формально незалежних партій, які постійно змінюють одна одну.

«Ілон Маск сказав, що USAID — злочинна організація. Отже, за цією логікою, ми теж злочинна організація». — Думітру Жомір, Центр правових ресурсів Молдови

Юристка LRCM Вікторія Мереуце звертає увагу на нове тривожне явище — появу організацій, «які виглядають як громадські, але насправді обслуговують політичні інтереси». Зокрема, вона згадує структуру під назвою «Євразія»: «Торік ми побачили, як вона виникла й почала діяти — наприклад, навчати молодь і організовувати ознайомчі поїздки до Росії».

Згодом журналісти-розслідувачі встановили зв’язок між учасниками цих навчань та активістами, які протистояли владі під час протестів у Гагаузії. Власне розслідування Віктора Мошняга виявило за ідеологічною оболонкою дещо прозаїчніше: активісти мережі підкупу виборців «щомісяця отримували щось на кшталт зарплати за участь у дуже великій організації». За його словами, її структура сягала рівня окремих виборчих дільниць.

У медіасфері цей вплив змінив майданчики, а не зник. Після 2022 року кілька російськомовних і пов’язаних із Шором телеканалів закрили. Проте, як говорить Адріан Ермуракі з IPRE, «для когось закриття телеканалу, можливо, і виглядає розв’язанням проблеми. Я так не вважаю… Люди вже не отримують інформацію з телебачення. Ми отримуємо її із соцмереж — Facebook, TikTok, особливо TikTok, Telegram».

Сергій Тофілат, дослідник організації WatchDog, яка відстежує мережі поширення дезінформації, говорить, що платформи реагують по-різному. За його словами, TikTok охочіше видаляє пов’язані з пропагандою акаунти, ніж Facebook. Новим складником стали дипфейки та клони медіа. Як говорить Вікторія Мереуце, «зображення незалежних журналістів використовують для просування різних шахрайських схем».

У сфері безпеки міністр оборони Анатолій Носатий нарахував близько 50 несанкціонованих вторгнень дронів у повітряний простір Молдови за останні два роки. Частина цих безпілотників була оснащена засобами ураження. «Коли у ваш повітряний простір заходять десятки ракет… це не випадковість», — говорить він. Міністр називає Молдову «полігоном для гібридної війни, тоді як поле бою конвенційної війни — в Україні».

Стратегія національної безпеки 2023 року, яку розробляло його міністерство, стала першим стратегічним документом Молдови, де прямо сказано: «Росія становить пряму загрозу для Республіки Молдова». До війни, за словами Носатого, «ми всіляко уникали» таких формулювань, «щоб не спровокувати реакцію». Витрати на оборону зросли з 0,3% до 0,6% ВВП, а до 2030 року їх планують довести до 1%. Порівняно з орієнтирами НАТО це скромний показник, проте для армії, яку раніше майже не згадували в публічних дискусіях, це відчутна зміна.

Щодо самого громадянського суспільства, то тут тактика полягає в підриві його легітимності. «Дуже багато зусиль спрямовують на дискредитацію громадянського суспільства, — говорить Думітру Жомір із LRCM. — Якщо ми публікуємо звіт, значні зусилля витрачають на те, щоб дискредитувати наші висновки». Вікторія Мереуце пояснює, як це працює: «Вони роблять скриншоти… бюджетів наших різних проєктів, а потім вигадують новий наратив: подивіться, скільки вони заробляють, яке розкішне життя ведуть — як олігархи».

За словами Жоміра, законопроєкт про «іноземних агентів» не пройшов у парламенті лише тому, що «погані хлопці поки не мають більшості». Коли у 2025 році підтримку USAID призупинили, деякі організації втратили близько 80% фінансування. Це дало нові аргументи тим, хто поширює такі наративи. «Ілон Маск сказав, що USAID — злочинна організація, — згадує Жомір. — Отже, за цією логікою, ми теж злочинна організація».

Незамінні й незахищені

У підсумку громадський сектор сьогодні тісніше, ніж будь-коли, залучений до реформ, але його становище хиткіше, ніж здається. ЄС закріпив залучення громадянського суспільства як формальну умову в листі щодо вступу Молдови. Громадські організації беруть участь в урядових робочих групах, а їхні звіти використовує Брюссель для моніторингу дотримання прав людини.

Жомір зауважує, що довіра до громадських організацій значно вища серед тих, хто справді мав із ними справу: «Серед людей, які взаємодіють або взаємодіяли з громадськими організаціями, їм довіряють 52%. Серед тих, хто такого досвіду не мав, — лише 20%». На його думку, цей розрив показує, наскільки уявлення про «корумповане громадянське суспільство» ґрунтується на чутках. «Довіра низька, — визнає він, — але громадянському суспільству довіряють більше, ніж парламенту чи політичним партіям».

Водночас саме ця помітність робить громадські організації та незалежні медіа пріоритетною мішенню, а фінансування й далі бракує. «Приблизно десять грантових заявок, щоб отримати хоча б один грант» — так Сергій Тофілат із WatchDog описує пошук коштів. Нині в парламенті представлені п’ять партій. Думітру Жомір застерігає: чотири з них, серед яких є й ті, що не належать до традиційних союзників Росії, «дивляться на громадянське суспільство не надто приязно… Вони одностайні в тому, що громадянське суспільство потрібно жорсткіше регулювати». По суті, це попередження про те, що може статися, коли PAS втратить більшість.

Джан Марко Моїзе додає: «Громадянське суспільство часто сприймають як продовження PAS, яка нерідко змушена шукати в його лавах фахівців для призначення на посади. Це, безперечно, стосується таких бізнесменів, як нинішній прем’єр-міністр Васіле Тофан та його попередник Александру Мунтяну. Ще показовіший приклад — Дойна Ністор, міністерка економічного розвитку Молдови в уряді Доріна Речана з березня до листопада 2025 року. Раніше вона керувала проєктом USAID».

Єдиний безсумнівний успіх

Якщо Молдова й має приклад успішного послаблення російських важелів впливу, то це енергетика. У політиці такого прикладу поки немає. «Раніше до 70% потрібної нам електроенергії ми отримували від електростанції в Придністровському регіоні, — говорить міністр енергетики Дорін Жунгієту. — Вони безоплатно отримували російський газ і виробляли для нас електроенергію. Так ми опинялися в замкненому колі залежності».

Із 2022 року Молдова забезпечила собі щонайменше 22 постачальників газу, у дванадцять разів збільшила виробництво енергії з відновлюваних джерел і синхронізувала свою енергосистему з континентальною європейською мережею. «Сьогоднішня Молдова й Молдова 2022 року — це різні країни з погляду енергетики», — говорить Жунгієту. Кишинів явно хотів би повторити це перетворення в політиці та інформаційному просторі. Проте перебудувати лінії електропередач і переглянути контракти на постачання легше, ніж відновити суспільну довіру.

Усі співрозмовники, незалежно від того, над яким напрямом реформ вони працюють, погоджуються: 2030 рік — дедлайн, що має і технічне, і психологічне значення. Це шанс, як говорить Адріан Ермуракі з IPRE, «скористатися цією можливістю», доки «це вікно не закрилося». Чи збережеться цей шанс після наступного скандалу, чергової хвилі дезінформації або наступних виборів, коли крихку більшість доведеться збирати заново? На це запитання громадянське суспільство Молдови поки не має відповіді.

Тому вступ до ЄС — питання взаємності так само, як і реформ. Молдова швидко рухається до виконання вимог Євросоюзу. Але збереження суспільної підтримки залежатиме й від того, чи зможе Брюссель запропонувати відчутні результати у відповідь — інвестиції, інтеграцію та переконливе просування до членства. Якщо цей обмін почне здаватися одностороннім, зберегти оптимізм, на якому тримається весь проєкт вступу, може бути складно.

Цю статтю підготовлено для Voxeurop в межах спільного журналістського проєкту PULSE. До роботи над нею долучилися Джан Марко Моїзе (OBCT, Італія) та Катаріна Моравец (HVG, Угорщина). Оригінал статті англійською.

‍