2026-11-19
переглядів

«Говорять про дівчат, а не з ними». Європейська дискусія про хіджаб

Австрія заборонила дівчатам до 14 років носити хустки в школах. Цей закон перегукується з дискусіями, що точаться по всій Європі. Яка ситуація в інших країнах континенту? Огляд журналістів редакційної мережі PULSE.

Авторка – Франческа Барка. Переклад англійською – Voxeurop.

Джерело: Voxeurop

ТЕКСТ:
ТЕКСТ та фото:
фото:
No items found.
Париж, листопад 2026 року. Фото: Франческа Барка.
Поділитися
Париж, листопад 2026 року. Фото: Франческа Барка.
У цій статті

Із вересня 2026 року в австрійських школах дівчатам до 14 років заборонено носити хіджаб – мусульманську хустку, яка покриває голову та шию. Заборона діє на території школи, але не поширюється на уроки, шкільні заходи чи зустрічі, що відбуваються за її межами.

Чи подібна ситуація в інших європейських країнах? Насамперед спільного правила немає. Національне законодавство часто розрізняє хіджаб, який покриває волосся та шию, залишаючи обличчя відкритим, і нікаб або бурку, які частково чи повністю приховують обличчя й тіло.

Обмеження залежать і від місця – школа, державна установа, вулиця чи робоче місце, – і від того, як кожна країна тлумачить принципи релігійної свободи, світськості, нейтральності держави, безпеки та гендерної рівності.

Про що сперечаються

Першу спробу заборонити хустки в австрійських школах у 2019 році здійснив коаліційний уряд консервативної Народної партії (ÖVP) та ультраправої Партії свободи (FPÖ). Наступного року Конституційний суд відхилив заборону як «дискримінаційну», оскільки вона була спрямована виключно проти однієї релігійної групи. Нинішній уряд на чолі з консерваторами висловив упевненість, що цього разу закон не матиме таких конституційних перешкод.

Міхаель Фелькер у Der Standard пояснює головні питання цієї дискусії. Прихильники закону захищають його в ім’я добробуту дітей, їхнього самовизначення та «якнайкращого розвитку» учнів. На їхню думку, хустка може передавати ідею, що дівчата мають одягатися інакше й більше прикривати тіло або статеві ознаки. Отже, продовжує Фелькер, йдеться про захист гендерної рівності та таку систему інтеграції, яка має вберегти від тиску сім’ї чи суспільства.

«Сама заборона не створює свободи, – пише в тому самому виданні австрійська феміністка Марліс Еттль, яка підтримує заборону. – Але школи можуть дати дівчатам простір для вільного розвитку, поза очікуваннями жіночої скромності та родинної честі. Дівчата вчаться розуміти: “Мого тіла не потрібно соромитися. Я не відповідаю за те, як на мене дивиться хлопець”».

На думку критиків закону, заборона порушує свободу віросповідання саме в тих випадках, коли дівчина носить хустку добровільно. Крім того, додає Фелькер, «якщо держава прагне забезпечити релігійну нейтральність у школах, постає запитання: чому забороняють саме мусульманську хустку, тоді як інші релігійні символи, як-от хрест, або такі елементи одягу, як єврейська кіпа чи сикхський тюрбан, загалом залишаються дозволеними?»

«Як жінку й особливо як учительку мене непокоїть, що знову говорять про дівчат, а не з ними, – пише вчителька Софі Амон у Der Standard. – Їх зручно перетворюють на символічні постаті в політичній дискусії. Але це не абстрактні образи, на які можна проєктувати власні уявлення. Це діти зі своїм особливим досвідом, невпевненістю та надіями. Одні носять хустку через переконання, інші – за звичкою, ще інші – під тиском. Проте жодна дівчина не стає вільнішою від того, що її контролюють ззовні. Свобода виникає не через покарання й заборони, а через освіту, довіру та простори, де дівчата можуть безпечно висловлюватися».

За даними Статистичного управління Австрії, у 2021 році близько 746 тисяч людей, або 8,3% населення країни, визначали себе як мусульмани. За оцінкою уряду, новий закон стосується близько 12 тисяч дівчат і підліток, які носять хіджаб.

«Жодна дівчина не стає вільнішою від того, що її контролюють ззовні» – Софі Амон.

У Франції відповідно до закону про світськість із 2004 року в державних початкових і середніх школах заборонено будь-які «демонстративні» релігійні символи. Закон прямо не згадує іслам і поширюється також на кіпи, християнські хрести та сикхські тюрбани. Однак дискусія, що передувала його ухваленню, переважно зосереджувалася саме на мусульманській хустці.

Як пояснює Ана Сомавілья з El Confidencial, в Іспанії загальнонаціональної заборони немає. Школи можуть встановлювати власні правила, якщо вони дотримуються основоположних прав, зокрема свободи віросповідання. Водночас судова практика неоднорідна. У січні 2026 року суд міста Логроньйо в регіоні Ла-Ріоха на півночі Іспанії постановив, що недопуск учениці на заняття через хіджаб порушує її свободу віросповідання. Проте у 2012 році адміністративний суд Мадрида став на бік школи, яка на підставі внутрішніх правил не дозволила учениці зайти до класу в хустці.

У 2026 році це питання знову стало предметом гострих дискусій на національному рівні. Водночас перші ініціативи в парламенті з’явилися ще в червні 2010 року. Тоді консервативна Народна партія (PP) внесла до Сенату пропозицію закликати соціалістичний уряд Хосе Луїса Родрігеса Сапатеро заборонити бурку та нікаб у нерелігійних громадських просторах і на публічних заходах. 20 липня 2010 року відбулося перше парламентське голосування щодо загальнонаціональної заборони.

Пропозицію відхилили: 183 голоси проти, 162 – за. У 2026 році ультраправа Vox, Народна партія та каталонська партія Junts, яка виступає за незалежність, у різний спосіб підтримували пропозиції заборонити бурку та нікаб у громадських місцях. Наразі іспанський парламент відхилив ці ініціативи, тож загальнонаціональної заборони в Іспанії досі немає.

В Італії загальнонаціональної заборони на хіджаб немає, і дівчата можуть вільно носити його від початкової школи до університету. Учительки та працівниці шкіл також можуть його носити. За словами Сільвії Мартеллі з Il Sole 24 Ore, це відображає італійське розуміння світськості, яке радше гарантує релігійний плюралізм, ніж усуває релігійні символи з публічної сфери. Із 1 жовтня 2026 року бурки та нікаби заборонені в школах, університетах, магазинах, офісах та інших громадських місцях. Штрафи становлять від 200 до 1000 євро. Законодавство подають як захід проти «культурного сепаратизму» та релігійної радикалізації.

У Бельгії також немає єдиного національного закону про хустки в школах, пояснює Дьордь Фолк із HVG. Повноваження щодо системи освіти належать трьом мовним спільнотам країни, а правила можуть різнитися залежно від шкільної мережі. У Фландрії з 2013 року учням і працівникам державних шкіл заборонено носити будь-які видимі релігійні, філософські чи ідеологічні символи під час шкільних заходів. Отже, обмеження стосується не лише хіджабу, а й хрестів, кіп та інших символів.

У 2020 році Конституційний суд Бельгії визнав, що державна школа може обрати модель повної нейтральності й заборонити видимі релігійні символи. Проте це не означає, що така заборона є загальнонаціональним обов’язком. Із 2026–2027 навчального року працівникам окремих шкільних мереж у франкомовній частині Бельгії заборонено носити видимі релігійні символи. Водночас правила для учнів і далі визначатимуть на місцях.

У 2016 році Болгарія ухвалила одне з найсуворіших законодавств щодо одягу, який закриває все обличчя. Красен Ніколов із Mediapool зазначає, що в громадських місцях заборонено носити одяг, який частково або повністю приховує обличчя. Закон, який прозвали «законом про бурку», ухвалили на тлі терористичних атак, що сталися в Західній Європі на початку 2000-х років.

Із хіджабом ситуація інша. Особливо показовий випадок стався із 16-річною школяркою із села Вилкосел, де переважає мусульманське населення. У 2016 році її відрахували після того, як вона прийшла до школи в хустці. Школа наполягала, що державна освіта в Болгарії є світською, а правила не дозволяють релігійних головних уборів. Родина оскаржила відрахування дівчини, але програла справу в адміністративному суді.

У чеських школах немає загальної заборони носити хустку з релігійних міркувань. Як пояснює Петр Єдлічка з Deník Referendum, після суперечок, що виникли на тлі кризи біженців 2015–2016 років, Верховний суд у 2019 році навіть ухвалив рішення у справі сомалійської студентки медичного закладу освіти. Згідно з цим рішенням, жодна чеська школа не може заборонити хустку, навіть у власних правилах, якщо тільки одяг не закриває обличчя або немає об’єктивних підстав, пов’язаних із безпекою, гігієною чи здоров’ям.

Раніше чимало освітян виступали проти цієї «заборони забороняти хустку», але на практиці її дотримуються повсюдно. Від 2019 року значних справ, пов’язаних із хусткою, не було. У Чехії живе близько 20 тисяч мусульман, але їхні діти зазвичай походять зі змішаних шлюбів. Дітей, у яких обоє батьків мусульмани, у країні лише кілька сотень, і більшість із них хусток не носить.

Цю статтю створено в межах проєкту журналістської співпраці PULSE. До роботи над нею долучилися Ана Сомавілья (El Confidencial, Іспанія), Джекі Бергер (Obct, Італія), Сільвія Мартінеллі (Il Sole 24 Ore, Італія), Дьордь Фолк (EUrologus/HVG, Угорщина), Красен Ніколов (Mediapool, Болгарія), Тео Андерс і Флора Морі (Der Standard, Австрія), Юсте Анцявічюте (Delphi, Литва) та Петр Єдлічка (Denik Referendum, Чехія).

Поділитися
Аби аналізувати трафік та уподобання читачів, Life in War використовує cookies.