6 грудня на фронті загинув Дмитро «Соєр» Островський — 21-річний боєць «Азову», який добровільно пішов воювати у 18 років. Розмову з Дмитром ми записували у лютому 2024-го, коли він проходив реабілітацію після поранення.
До повномасштабного вторгнення Дмитро навчався в Національному університеті фізичного виховання та спорту, але про те, що воюватиме думав ще зі школи: його батько – ветеран АТО.
«Мій батько пішов на цю війну і я зрозумів, що чоловікові треба діяти ось так. У віці 14-15 років я думав, що і мені доведеться воювати. Навіть боявся, що не встигну».
Свій позивний «Соєр» Дмитро пов’язав із батьком – той має позивний «Марк»: «Марк Твен. А Марк Твен написав «Пригоди Тома Соєра», тому я Соєр. Це класний персонаж – весела дитина, яка любить пригоди і десь я з ним асоціюю себе».
На початку повномасштабного вторгнення Дмитро подався в один з перших наборів 3-ї штурмової бригади, але отримав відмову. «Думаю, на мене дивилися як на дитину і просто пожаліли. За пів року пішов в Азов. Я опинився в дуже гарному колективі. Я не думав, що в мене з'явиться одразу так багато друзів – не просто знайомих, а друзів».
Дмитро воював на Запорізькому, Донецькому напрямках, доки не отримав множинні поранення. У розмові з нами він згадує свій перший бій як суміш страху, адреналіну і високої мозкової діяльності: «Ти як комп'ютер продумуєш мільйон операцій – куди повернути голову, коли пригнутися, встати, щось кричиш побратимам, але ніхто нікого не чує. Багато часу на ухвалення рішення не маєш, дієш так, як навчили – мене добре вчили. Я знав: або стріляють у тебе, або стріляєш ти».
В одному з боїв Соєр отримав кульові та осколкові поранення, втратив палець на руці. Проходячи реабілітацію, чекав на повернення до служби: «Річ, яка мене найбільше турбує – бездіяльність». Відповідаючи на питання, як його змінила війна, Дмитро зазначив: «Я почав не любити довгі розмови ні про що».
Про свій перший бій, перші втрати, поранення, ставлення до ворога, роздуми про війну і цивільне життя – у розмові з Дмитром «Соєром» Островським.
