“Це нас ще більше згуртувало”. Як кияни пережили “чорну зиму” під російськими обстрілами і готуються до нової

40-річна художниця Юлія По від холоду вдома рятувалася пляшками з гарячою водою, а коли давали світло – електроковдрою та обігрівачем. Цього сезону опалення в її будинку вже не буде. Будинок Юлії розташований на лівому березі Києва. Теплоелектростанції там найбільше постраждали від російських ударів. 

Геть усі вікна, двері та частково стіни в квартирі Юлії, затягнуті  повітряно-бульбашковою плівкою. Нею ж закутані рослини. 

Юля з окупованого Росією в 2014-му Криму. Художниця сміється: народжена у теплі, мерзлячка від природи. 

“Ти не можеш розслабитись, постійно маєш щось робити. Або кутатися, тож тобі незручно робити навіть банальні побутові речі, як-от помити посуд,” – описує вона життя в холоднечі.

На роботі у Юлі також відсутнє опалення. Вдома неможлива ані робота, ані творчість – мерзнуть руки. “Навіть мінімальна робота на комп'ютері неможлива, – говорить вона. – По-перше, він крижаний. Всі дроти мерзнуть – вони дубові. Чайник від переохолодження тріснув”. 

Юля готує на туристичній плитці, а воду гріє в каструлі. Від морозів у квартирах і під’їзді розірвало труби.

“Якось вночі думаю: спробую без пляшок, і буквально через 30 хвилин прокинулась від того, що мені снився сон, що мене вбивають. В мене так завжди, коли мені холодно”, — розповіла Юля. “Кожного дня я розуміла, що треба просто витримати це і скоро стане тепліше. Але якоїсь ейфорії “О, нарешті весна” у мене немає”. 

Весною потеплішало, а графіки відключення електроенергії стабілізувалися, все ж вона постійно мусить прогрівати квартиру і кип’ятити воду.  

Та змінювати житло Юля не планує, адже невідомо, як виглядатиме ситуація наступного року. Вона переконана, що росіяни і  “далі будуть продовжувати обстрілювати інші ТЕЦ. Відповідно, немає гарантії, що квартира, яку ти знімеш в іншій частині міста, так само не буде без опалення”

Таких, як Юля у Києві, – сотні тисяч. В окремі дні у січні–лютому у Києві без тепла могло лишатися 1–1,5 млн людей.  Найгірша ситуація на лівому березі міста.

За 4 роки повномасштабного вторгнення Дарницьку ТЕЦ, яка забезпечує теплом і частково електроенергією більшу лівого берега, росіяни атакували ракетами і дронами 13 разів, 9 з них – лише за останні пів року. 3 лютого Дарницьку ТЕЦ було повністю виведено з ладу – росіяни ударили по ній п’ятьма балістичними ракетами. Ця станція забезпечувала теплом майже пів мільйона людей. Це приблизно як усе населення Кишинева, Братислави чи Цюриха. 

Дарницька ТЕЦ і “диво”– енергетики

“Це були не просто балістичні ракети, а балістичні ракети з шрапнеллю, яка ускладнює будь-яку роботу з відновлення”, – розповідав журналістам та іноземним дипломатам віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олексій Кулеба на наступний день після обстрілу. Показуючи розкурочені ракетами котли Дарницької ТЕЦ, розвалені приміщення, щільно вкриті кригою труби, він звертав увагу: “Ціллю було єдине, що тут залишалося функціонуючим – обладнання, яке працювало на подачу тепла для населення. Всі чудово розуміли, що температура −25 градусів вночі, тож балістичні ракети були направлені саме в теплові котли. Російські терористи використовують надзвичайно холодну погоду як зброю.”

Щоб відновити тепло для мешканців Києва, потрібно справжнє диво, казав Кулеба. І навіть якщо воно станеться, потрібне альтернативне живлення на випадок постійних аварійних ситуацій.

Справжнє “диво” для киян вже зробили українські енергетики. Максим Тимченко, СЕО ключової енергетичної компанії ДТЕК, пояснив, що після окремих обстрілів ситуація виглядала катастрофічною: втрачено майже 80% генерації електроенергії. Його самого вразила дивовижна здатність його підлеглих швидко ремонтувати критичні пошкодження, вигадувати інженерні рішення на зруйнованому обладнанні, працювати багато годин поспіль в умовах аномального морозу або навіть під водою. Все це дало ті необхідні кілька тижнів, аби протриматися до весняного потепління.

“Це характер, дух, готовність страждати, але не здаватися – і дали нам можливість протриматися”, – зазначає Тимченко. 

“Гірші за фашистів”

Найбільше без тепла і світла потерпали літні люди, лежачі хворі, люди з маленькими дітьми.  

Віра Гаврилова має 83 роки і запас оптимізму. Вона мешкає разом з онучкою. Торік зробили в квартирі ремонт. “Цим мерзотникам назло!”  — каже Віра, росіянка за походженням, має на увазі росіян. 

У лютому температура  вдома трималася на рівні 8–10 градусів. Від морозів вода у трубах перетворилася на кригу і розірвала їх. У домі зникло водопостачання. Рятували газова плита, теплий одяг і коти.   

Найбільше Віра переживала за 77-річну сестру і її 80-річного прикутого до ліжка чоловіка. Той мав діабет, йому видалили палець, відмовили нирки. 

“Потрібно було весь час робити перев’язки, підключати до апаратів – для цього ми придбали акумулятори, але й їх не завжди вистачало. Він дуже важко помирав”.

Віра каже, що сестрі допомагала уся їхня родина – готували і привозили їжу, підтримували, як могли. “Ми дружна родина, але це нас ще більше згуртувало”.

Коли світло з’являлося навіть на дуже короткий час, вона вголос промовляла: “Спасибі, хлопці! І в морози, і під бомбами енергетики все одно робили щось, щоб полегшити нам життя”.

Вірі і її онуці пощастило: опалення в їхній будинок вдалося повернути. Понад тисячу інших стоять холодними і навряд чи вже будуть опалюватися у цьому сезоні. Приходу весни Віра радіє обережно: “Що нам допомогло вистояти? Мабуть, ненависть. А ще – я народилася у 1943-му, під час війни. Післявоєнні роки були дуже тяжкими. Мабуть,  у мене в душі є мужність з тих часів”.

Тепле взуття, шкарпетки, термобілизна, які Вірі купили діти, вона зберігає на наступний сезон. Іншого способу підготуватися не бачить. 

90-річний Анатолій Максименко опинився взимку без тепла на 9-му поверсі будинку. Підйоми сходами без ліфта для нього найтяжчі.  Газу в будівлі немає, тож якщо давали світло вночі, прокидався, щоб приготувати на день їсти. Трохи виручали кондиціонер та термобілизна. Однак все одно чоловік сильно перехворів після купань під холодною водою. 

“Я не очікував, не вірив, що росіяни на таке здатні. Вони поводяться гірше за фашистів”, – каже Анатолій Максименко, який їх пам’ятає. Його рідне село на Сумщині було окуповане німцями з 1941 по 1943-й.  

Старший син Анатолія, який живе за містом у приватному будинку,  вмовив батька переїхати до нього. Та щойно пригріло сонце, чоловік повернувся додому.

Знищення енергетики як злочин проти людяності

“Атаки на інфраструктуру найчастіше є нападами на цивільні обʼєкти. Це заборонено міжнародним гуманітарним правом, а порушення цих заборон вже розслідуються Міжнародним кримінальним судом,” – наголошує юристка і фахівчиня з міжнародного гуманітарного права Ганна Микитенко. 

У лютому Україна передала до Міжнародного кримінального суду матеріали щодо обстрілів РФ енергетичної інфраструктури України. За словами генерального прокурора України Руслана Кравченка, їхня інтенсивність перевищує попередні періоди масованих атак упродовж усіх чотирьох років повномасштабного вторгнення разом взятих. Уражено весь технологічний ланцюг енергосистеми — від генерації до магістральної передачі та розподілу. Пошкодження зазнали ТЕС, ГЕС, ТЕЦ і розподільчі мережі. Загинули 11 та поранено 68 цивільних осіб.

Ці дії не могли і не дали Росії жодної військової переваги.  Їхня мета — тероризування населення та створення непридатних умов для проживання, – наголосив генпрокурор, який розглядає їх як “широкомасштабний та систематичний напад, який має ознаки злочинів проти людяності.” 

Міжнародний кримінальний суд  поінформований про хронологію, наслідки, потенційно причетні російські підрозділи і представників російського військово-політичного керівництва, які могли віддавати накази.

Ганна Микитенко права звертає увагу, що поточне розслідування стосується воєнних злочинів, зокрема щодо нападу на цивільні обʼєкти, а також  завдання надмірної випадкової шкоди цивільним особам або пошкодження цивільних обʼєктів, але й також  злочину проти людяності у вигляді інших нелюдських діянь. Загалом це частина розслідування, відкритого ще в 2024-му році щодо перших систематичних ударів по енергетичних обʼєктах.  “МКС опублікував декілька ордерів про арешти, зокрема  екс-міністра оборони Росії Сергія Шойгу і начальника Генерального штабу РФ Валерія Герасимова.  Поки що жодна особа не була заарештована”, – наголошує вона.

Найкраща допомога – протиповітряна оборона

Щоб відновити Дарницьку теплоелектростанцію в Києві, за оцінками українських посадовців, необхідно понад півмільярда доларів і щонайменше два-три роки. Об’єкт відвідали  численні міжнародні делегації: генсек НАТО Марк Рютте, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської ради Антоніу Кошта, президент Фінляндії Александр Стубб і прем’єр-міністри кількох європейських держав, а також десятки дипломатів. 

Низка європейських партнерів України оголосила збори та передачу енергетичного обладнання – насамперед генераторів. У Швеції за два дні після обстрілу Дарницької ТЕЦ на телебаченні за пʼять хвилин ефіру зібрали 400 тисяч євро для української енергетики. Європейський Союз розробив новий план допомоги Україні для наступної зими на 920 мільйонів євро. Тривають програми будівництва укриттів для енергетичних об’єктів, також за підтримки партнерів. Але такі об’єкти, як Дарницька ТЕЦ важко заховати у бетон. 

Найкраще “укриття” – це ефективна протиповітряна оборона.

Росія б’є по українських містах  різними типами крилатих і балістичних ракет, а також хвилями дронів.  Збивати російські балістичні  ракети “Іскандер”, “Кинджал”, С-300, С-400, і північнокорейські “КМ-23”, які РФ  масово застосовувала взимку, здатні тільки американські зенітно-ракетні комплекси Patriot, пояснює аналітик фонду “Повернись Живим” Антон Муравейник. Збивати балістику також спроможні європейські комплекси SAMP/T, утім, їх у світі в рази менше, як і ракет-перехоплювачів до них через обмежені виробничі спроможності.  

Patriot – одна з найпопулярніших систем у світі, але батареї до них коштують мільйони доларів. Після приходу до влади у США Дональда Трампа Сполучені Штати перестали постачати ці системи Україні. Їх для України купують європейські партнери. Утім, попри роки запитів кількість ракет для України обмежена.  До прикладу, український президент Зеленський зазначив, що у відповідь на атаки Ірану лише у перші дні країни Перської затоки випустили понад 800 ракет Patriot. Тоді, як за словами радника Зеленського Дмитра Литвина, у коментарі The New York Times, за всі чотири роки повномасштабного вторгнення Україна отримала 600 таких ракет.

Російські ракети типу «Іскандер» так само коштують мільйони доларів. За останні роки Москва масштабувала власне виробництво далекобійних дронів типу «шахед», розроблених Іраном. Ті за різними оцінками коштують від $20 000 до $30 000. Ракети й «шахеди» супроводжують десятки дронів-приманок, щоб виснажити протиповітряну оборону.  Упродовж однієї ночі українським військовим потрібно відбивати кілька сотень ударів. 

Антон Муравейник наголошує: наслідком нероботи ППО була б повна катастрофа в великих містах. “Ми дійсно були на грані, і той факт, що ми вистояли, – результат сукупності факторів: десь росіянам не вистачило часу, десь – засобів ураження, а десь міжнародні партнери вчасно надали нам додаткові ракети-перехоплювачі”, – пояснює аналітик. 

Україна почала готуватися до одночасних атак сотнями “шахедів” ще навесні 2025-го, ініціюючи винайдення та виробництво дронів-перехоплювачів, які почали використовувати влітку. З кінця осені 2025-го масовими стали перехоплювачі, які коштують від 1100 до 1500 доларів, відбиваючи значну кількість ударів. 

“Росіяни нарощують виробництво дронів – ми нарощуємо способи їх протидії. Це потребує як вкладень у самі технології, так і підвищення спроможностей з підготовки людей, розвитку навчальних центрів. В Україні цей напрямок добре розвивається”,  – пояснив Муравейник, попереджаючи, що закінчення зими не сильно змінить тактику росіян.  “Важливо не забувати про літо. Якщо воно буде спекотним, удари по критичній інфраструктурі продовжуватимуться. З високою вірогідністю під ударами можуть опинитися водопостачання великих міст, очисні споруди — усе це, крім великих людських втрат, також може призвести українські міста в непридатний для життя стан”.

Утім, крім ППО , потрібні жорсткіші санкції проти РФ, щоб та не могла масштабувати виробництво “шахедів”, а також не мала доступу до іноземних компонентів, які все одно використовуються завдяки системі обходу санкцій.

“Чорна зима”: енергетика у центрі дезінформаційної кампанії

Пік російських атак на українську енергетичну інфраструктуру збігся із аномальною активністю автоматизованих мереж (ботів, штучних акаунтів тощо) щодо теми енергетики. Тисячі фальшивих акаунтів створювали дописи або коментарі під реальними дописами у соціальних мережах Facebook, Threads, Tik Tok, Х, Telegram, які наввипередки звинувачували українську владу у відсутності світла, неефективному використанні міжнародної допомоги, корупції. Також масово поширювалися згенеровані ШІ відео. Аналітики Центру протидії дезінформації, що працює при Раді національної безпеки та оборони України та досліджує російські інформаційно-психологічні операції, назвали цю кампанію “чорна зима”. 

“Задача кампанії – перекласти відповідальність за наслідки ударів по енергетичній інфраструктурі на українську владу”, – пояснює аналітикиня ЦПД Анаїт Хоперія. За її словами, поширювалися не лише наративи про втрату українською владою контролю,  нецільового використання коштів, а й нераціональний і несправедливий розподіл електроенергії однією з найкрупніших енергетичних компаній, ДТЕК – буцімто, це вони не дають світла. “Також ми спостерігали активні спроби поляризувати українське суспільство, протиставляючи регіони – мовляв, в одних, на Заході країни, немає проблем з електроенергією і опаленням, а решта потерпає”, - додає Хоперія.

Разом із повідомленнями про розкрадання міжнародної допомоги, продаж електроенергії за кордон, постійно згадувалася і операція українських антикорупційних органів “Мідас”. У листопаді 2025-го українське суспільство сколихнуло розслідування Національного Антикорупційного Бюро проти високопосадовців, яке викрило масштабну корупційну схему в енергетичній сфері, зокрема, у державній компанії “Енергоатом”. За версією слідства, учасники схеми, серед яких були як члени уряду, так і наближені до президента Володимира Зеленського люди, могли отримувати вигоду від контрактів, зокрема, на укриття енергетичних об’єктів. 

Скандал призвів до кількох гучних звільнень в уряді – зокрема, міністра енергетики Світлани Гринчук та міністра юстиції Германа Галущенка, кільком фігурантам були вручені офіційні підозри, які нині розглядаються у судах. Президент Зеленський також звільнив найвпливовішого політика у своїй команді, керівника офісу президента Андрія Єрмака. Це, на думку Анаїт Хоперія, частково пояснює, чому російські маніпуляції на тему корупції не мали успіху у дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні.

“Частково важливу роль відіграла реакція влади на цей корупційний скандал, частково – переговорний процес щодо мирної угоди. Люди пріоритезували саме переговори”, – розмірковує Хоперія.

У грудні 2025-го, невдовзі після корупційного скандалу довкола енергетики, опитування Київського міжнародного інституту соціології показало, що відповідальність за відсутність електроенергії на українську владу покладають 31%,  тоді як Росію вважають винною 54%. 

Наприкінці січня, після масштабної хвилі російських атак, КМІС ще раз опитав українців, цього разу спитавши респондентів, чому Росія взагалі обстрілює українську енергетику. Пропонувалися три варіанти, зокрема, з них два – нібито це удари у відповідь на атаки України, тобто Україна сама винна, або ж Росія “атакує лише військові об’єкти”. Абсолютна більшість – 88% – вважає, що цими ударами Росія намагається залишити українців без світла і тепла та примусити до капітуляції. 

Соціологи пов’язують такі результати – як і високий рівень підтримки президента Зеленського (59% до скандалу і 61% після – КМІС) з новими раундами переговорів між Росією, Україною та США, на яких Росією висуваються вимоги до України якщо не капітулювати, то відмовитися від частини своїх територій, навіть тих, які вона наразі контролює.

Використовуючи зброю, холоди, але також дезінформаційні кампанії, Кремль вкотре показав, що веде війну насамперед проти цивільного населення з політичною метою. 

Все ж, переживши найскладнішу зиму часів війни, більшість українців стабільно виступає категорично проти будь-яких територіальних поступок Росії.