Як діти живуть у місті, де повітряна тривога лунає по 20 годин на добу

Трагедія на Вербну неділю 

Найтрагічніший обстріл в Сумах стався 13 квітня 2025 року. Російські військові поцілили двома ракетами «Іскандер» по центральних вулицях міста, забрав життя 35 людей. Ще 127 містян були поранені. Серед загиблих були неповнолітні — 17-річний Олег Калюсенко та 11 річний Максим Мартиненко, який загинув з мамою і батьком.

За кількістю вбитих цивільних — це найбільший удар по мусту за 11 років війни Росії проти України. Обстріл припав на початок Великодніх свят — Вербну неділю, коли багато людей, в тому числі загиблі, йшли до церкви.

Перша ракета влучила в будівлю Конгрес-центру — місце, де в Сумах проводили культурні і мистецькі заходи. Друга ракета розірвалася за 140 метрів посеред вулиці. 

Удари відбулися з проміжком у 5 хвилин. Це так звана тактика «подвійних ударів», коли друга атака спрямована проти рятувальників, медиків і цивільних, які надають допомогу постраждалим після першого вибуху. 

За інформацією військової адміністрації Сумської області, друга ракета містила касетний боєприпас — заряд з безліччю елементів для ураження, в першу чергу, великої кількості людей.

Реабілітація завдяки танцю 

Одна з родин, яка постраждала під час ракетного обстрілу на Вербну неділю, — Вікторія Рудика з дочками Кірою та Еліною. Того ранку вони каталися на самокатах і пили какао. 

Після вибуху родина впала на землю. На них посипалися скло, каміння і гілки дерев. Вікторія та її однорічна дочка Кіра не отримали поранень, а шестирічній Еліні уламок ракети перебив плече і легені. 

Через півроку після поранення Еліна відновлює здоров’я за допомогою плавання та уроків балету. Після операції на легенях, у неї з’явився синдром Горнера — в дівчини опущене повіко на одному оці, звужена зіниця і не пітніє одна половина тіла, яка була уражена уламком ракети. Чи мине цей стан у дівчинки з часом, лікарі не прогнозують. Також у тілі Еліни залишаються два уламки ракети. Вони не загрожують життю, але знаходяться глибоко в тканинах і лікарі не можуть їх дістати. Вірогідно, вони залишаться в її тілі назавжди.  

Заняття в басейні допомагають дівчинці відновити рухливість у плечі. Завдяки урокам балету у неї поліпшилася координація. 

Зараз у балетній студії Еліна разом з однолітками готує новорічну виставу. Діти проводили репетиції без світла і тепла. Балетмейстер Анна підсвічувала паркет для шестирічок лампами на акумуляторах. Утім, батьки швидко зібрали пожертви доброчинців і купили в студію генератор.

У таких умовах діти в Сумах займаються танцями, адже впродовж осені РФ завдає цілеспрямованих ударів по українській енергетиці. В Сумах по 5-7 годин поспіль на добу вимикають електроенергію.  

Еліна пішла на балет не випадково — її старша сестра Вероніка мріє стати балериною. Вероніці 14 років і десять з них вона ходила на балет у Сумах. Заняття не припинялися навіть у 2022 році, коли Росія почала вторгнення і намагалася захопити місто. Мама дівчинки Вікторія Рудика згадує про той час: навколо чутно постріли, а родина бігла на уроки танцю, щоб не зійти з розуму від розпачу.  

Нещодавно Вероніка поступила в професійну школу танців імені Сержа Лифаря в Києві і переїхала жити в столицю України. Мама та молодші сестри відвідують Вероніку на вихідних. Переїжджати з Сум в більш безпечний Київ родина не хоче. 

— Суми наш дім. Під час обстрілів страшно, але де зараз не страшно в Україні? Ракета може прилетіти у будь-яке місто, незважаючи на те, як далеко воно знаходиться від кордону з Росією, — каже Вікторія Рудика.

Вікторія наразі не працює — вона перебуває у декреті з третьою донькою Кірої. Чоловік Вікторії недавно загинув на війні. В його автомобіль прилетів FPV-дрон, коли він вертався з бойового завдання.

Рятівник року 

Від ракетної атаки на Вербну неділю постраждав 13-річний Кіріл Ілляшенко. Він їхав з мамою в автобусі, перед яким розірвалася ракета. Водій і частина пасажирів загинули. Автобус почав горіти, але люди не могли відчинити двері і врятуватися. Кіріл вистрибнув у вікно і відкрив двері, натиснувши на них з вулиці. 

Вчинок хлопця розчулив жителів міста, яке щойно пережило трагедію. Люди несли хлопцю у лікарню фрукти і подарунки. Йому подзвонив його кумир — український спортсмен і олімпійський чемпіон Жан Беленюк. Згодом Кіріл отримав національну премію «Скарб нації — 2025» за мужність. 

Під час атаки дрібні уламки ракети попали Кірілу в голову. Лікарі змогли витягнути металеву шрапнель лише частково. Три уламки, скоріш за все, назавжди залишаться у тілі хлопця. 

Через місяць після поранення Кіріл поїхав до Хорватії на змагання з пляжної боротьби і здобув там срібну медаль. Від цього він засмутився, бо мріяв про золото. Боровся Кіріл з пов’язкою на голові, яка закривала рани від поранення. З них сочилася кров. 

Кіріл займається вільною боротьбою понад шість років. Його тренує його власний батько, який в минулому був спортсменом — Олексій Ілляшенко. На боротьбу ходить молодший брат Кіріла — Матвій — і всі їхні друзі.

— Всю ніч летять шахеди, вибухи. Ранком діти невиспані займаються в школі, потім йдуть до мене на заняття, — розповідає Олексій Ілляшенко. — Я розумію, наскільки їм важко і намагаюся, щоб вони знімали стрес і фізично розвивалися. Діти в Сумах займаються боротьбою в таких умовах і виборюють призові місця на всеукраїнських і європейських змаганнях. Вони, справді, дуже мужні і сильні.  

Кіріл мріє про кар’єру спортсмена і участь в Олімпійських іграх. Чи не стануть цьому на заваді уламки ракети, які знаходяться в його тілі — ніхто не знає. Батько хлопця Олексій говорить, що його син вже здобув найголовнішу нагороду у своєму житті — виграв битву за життя і врятував інших. 

Місто, в якому постійно лунає повітряна тривога

У спортивній школі, де займається Кіріл, на заняття ходять 230 дітей. До війни було у два рази більше. У балетній школі Еліни до війни уроки брали 120 дітей, нині лише 30. 

Вікторія Рудика каже, що на вулицях міста стало помітно менше дітей. За її відчуттями, родини, у яких була фінансова можливість переїхати з дітьми у більш безпечні регіони України, зробили це. Проте кількість дорослого населення у обласному центрі не зменшилася, каже жінка. 

— В Сумах не зайдеш вільний столик в кафе у п’ятницю в ввечері. На дорогах часом тиснява, хоча такого раніше у нас не було, — ділиться своїми спостереженнями Вікторія Рудика.     

Офіційної статистики, скільки зараз у Сумах проживає дітей — немає. Підрахунки складно провести через обстріли. Військова адміністрації Сумської області володіє інформацією про загальну кількість населення в місті у 2025 році — це 254 тисячі містян. Від показника 2022 року, коли Росія почала повномасштабне вторгнення, це не суттєво відрізняється. Тоді в місті проживали 256 тисяч людей.  Такі дані військова адміністрація Сумської області надала у відповіді на запит «Лабораторії журналістики суспільного інтересу».    

Майже незмінний демографічний показник влада в Сумах пояснює тим, що на місце тих родин, що евакуювалися, в місто переїхали жити 30 тисяч українці з населених пунктів на кордоні з Росією, що наразі вщент зруйновані обстрілами.

Через близькість до кордону з Росією, у Сумах по 20 годин на добу лунає повітряна тривога. Місто обстрілюють ракетами, авіаційними бомбами, дронами, а також через те, що Суми близько від кордону, російська армія може використовувати реактивні системи залпового вогню. Зброя може досягнути цілі за лічені хвилини, тож попри існування системи повідомлення про загрозу обстрілів, жителі Сум не мають часу сховатися. Перебувати більшість доби укриттях люди не спроможні. 

Життя дітей під час війни

За одинадцять років війни Росії проти України загинули 911 дітей, понад дві тисячі отримали поранення і стільки ж вважаються зниклими безвісти. Ще 19 тисяч українських дітей російські військові вивезли в глиб окупованої території чи на території Росії. Такі цифри наводить Офіс генерального прокурора і міністерство освіти України. 

За даними ЮНІСЕФ, у 2025 році в Україні навчальний рік почався для 4,6 мільйони дітей. Через повітряні тривоги і обстріли, діти вчаться у змішаному форматі — в певні дні діти ходять в школу, а в інші уроки відбуваються онлайн. Але 1 мільйон дітей, які проживають близько до лінії фронту, займаються в школі винятково онлайн. В окремих містах – Запоріжжі, Харкові переважно коштом іноземних донорів почали створювати підземні школи. Утім ці проєкти дорогі, насамперед через потребу якісної вентиляції, тож не всі прифронтові міста мають на це бюджети.

За час повномасштабного вторгнення Росії понад 2800 навчальних закладів в Україні пошкоджено або зруйновані. Не у всіх школах є бомбосховища, а ті укриття, що є, не можуть вмістити всіх учнів одночасно.

Еліна Рудика цього року пішла в перший клас в рідних Сумах. У її школі для першачків, яких у 2025 році 60 дітей, в бомбосховищі зробили класи. Всі інші діти, які вчаться з другого по одинадцятий клас, уроки проводять онлайн. 

Кіріл Ілляшенко з 2020 року, коли почалася пандемія коронавірусу, вчиться онлайн. Зараз він закінчує дев’ятий клас. Останній раз в школу на уроки хлопець приходив у 2019 році. 

Молодший брат Кіріла Матвій вчиться у 5 класі. Цього року він та його однокласники вперше за всі роки навчання почали приходити на уроки в школу. Такі заняття у них відбуваються раз на тиждень, у всі інші дні діти вчаться онлайн.

Через навчання у змішаному форматі або повністю онлайн, у дітей виникають проблеми з соціалізацією і посилюються негативні емоційни наслідки війни, сказано на сайті ЮНІСЕФ, а також у звіті «Індекс добробуту дітей».  

Затяжний онлайн-формат навчання вплинув на здатність українських дітей засвоювати матеріал, їм важко сфокусувати увагу. Батьки скаржаться на те, що у дітей збитий режим сну, залежність від гаджетів, нестача енергії і підвищена агресивність.

Дослідницька інституція Rating Group повідомила, що вивчаючи рівень стресу в українських дітей у 2025 році, дійшла висновку, що він збільшився на 10% у порівнянні з 2024 роком і зараз сильний стрес відчувають понад 40 відсотків українських дітей. Рівень стресу пов’язаний з війною. 

Діти розповіли, що хвилюються через обстріли, що можуть втратити близьких і їм передається хвилювання і роздратованість, яку відчувають батьки. Знизити рівень стресу, сказано в дослідженні, дітям допомагають спільні хобі з батьками і заняття спортом і фізичною активністю.   Власне історія Еліни, яка вчиться балету, а також Кіріла, котрий займається боротьбою, – радше винятки.

‍